Потім було багато років боротьби та втеч, переслідування та зрад. Значну частину документації знищили ті, хто заздрив нашим свободам. Кінець кінцем ті, хто вірував, прибули сюди, де немає зв’язку з іншими планетами, щоб побудувати суспільство, в якому індивідуальний мутуалізм, ІМ, є нормою, в якому мир і щастя можуть панувати вічно.
— Чи принаймні до вторгнення невенкеблійців, — насупився я. Побачивши вираз мого обличчя, Штірнер засміявся.
— Не зневірюйтеся, друже, бо ми не зневірюємося. Початковий шок від їхнього прибуття сколихнув нас, і це цілком закономірно після багатовікового миру. Та ми відважно тримаємося за свої переконання і знаємо, що вони й ІМ витримають це випробування. Якщо так станеться, то наша віра в Марка Четвертера, можливо, є небезпідставною і ми, що ще важливіше, зможемо поділитися своєю радістю, принісши свої переконання на інші, менш щасливі планети.
— Я б спершу почекав із цим! На світі знайдеться чимало відморозків, які залюбки з’їли б ваших людей живцем. Поки що достатньо буде відбитися від цих військових дебілів. І мені дуже соромно просити вас ще про допомогу, та наді мною попрацювали професіонали, тож чи немає у вашому домі знеболювальних?
Я заплющив очі, щоб дати їм трохи перепочити, і це спрацювало: розплющивши їх, я відчув себе в бездоганній формі. А ще за фіранками було темно, а наді мною зігнувся якийсь незнайомець, що тільки-но зробив мені ін’єкцію.
— Ти зомлів, — сказав Мортон. — Усі стривожились і послали по доктора Люма. Він досить вправний.
— Легкий струс мозку, — пояснив лікар. — Два зламані ребра, які я зафіксував. Я дав вам знеболювальні. А тепер — стимулятор, оскільки мені сказали, що ви бажаєте сьогодні ввечері здійснити подорож. Якщо хочете, я можу його нейтралізувати.
Я скочив на ноги та розім’яв м’язи. Почувався чудово.
— У жодному разі, лікарю. Ви лікували мене так, як захотів би я сам, якби був при тямі й мав таку можливість. Коли дія препаратів закінчиться?
— Не переймайтеся цим. Я залишатимуся з вами, доки ви не видужаєте.
— Таж ви не розумієте. Я маю швидко рухатися, переховуватися, робити те, що може затягнутися надовго.
Люм усміхнувся.
— Боюся, це ви мене неправильно зрозуміли. Я буду поруч із вами доти, доки буду вам потрібен. Усі ми, всі на цій планеті, надаватимемо вам будь-яку потрібну допомогу.
— У цьому й полягає суть ІМ?
— Саме так. Що робити далі?
— Йти пішки. Без транспорту. Військо має повний арсенал приладів для виявлення машин на ходу.
— А як щодо виявлення людей? — запитав Штірнер. — Не може бути, щоб їхня техніка не передбачала такого принципу.
— Вона його передбачає. Проте людське тіло випромінює небагато тепла, і його важко відрізнити від тіл інших тварин.
— Так само важко відрізнити одну людину від іншої, — зауважив лікар із притаманною медикам проникливістю. — Якщо ми збираємося йти в певному напрямку, чи не було б розважливо послати кількох людей у кількох напрямках?
— Звісно, було б, — відповів я. До мене нарешті почало доходити, як ці люди працюють разом. — Як ви передаватимете це прохання?
— Досить легко. Просто вийду на вулицю та скажу першій людині, яку побачу. Коли з цим буде покінчено, ми зможемо піти.
— Чи досягнемо ми дамби до світанку? — запитав я Штірнера.
— Легко. Звичайно, ділитися з нами своїми планами чи ні, вирішувати вам. Але якщо ви поділитеся, скажіть нам дещо про те, що бажаєте зробити на дамбі. Тоді ми, можливо, зуміємо допомогти вам якось іще.
Від утоми та побиття в мене, напевно, поїхав дах. Я прийняв їхню пропозицію допомоги, не звернувши уваги на те, що так і не сказав їм, чим збираюся зайнятися.
— Перепрошую! — перепросив я. — Я починаю зловживати вашою гостинністю. А це несправедливо. Відколи ваші предки втекли від переслідування, людський рід трохи порозумнішав. Або виріс. Або цивілізувався. Хоча трапляються винятки — як оті армійські йолопи, що вторглися на вашу мирну планету, — переважна більшість планет живе в мирі. Ця мирна Ліга платить за обслуговування організації за назвою «флот Ліги», яка наглядає за гарячими точками, зв’язується із заново відкритими планетами й усяке таке. Далі все буде складно, тому послухайте мене. Хоч я й не працюю на флоті, мені надали пристрій зв’язку для того, щоб звертатися до флоту із цієї планети. Пристрій із причин, надто складних, щоб їх пояснювати, замасковано під птаха. Я хочу дістати його зі схованки, а тоді ввімкнути, щоб повідомити флотові, де розташована ця планета.
Штірнер задумливо насупився, а тоді заговорив.