— Можливо, можливо, — пробурмотів я. — Та мені здається, того, що тут відбувається, забагато навіть як на величезну потужність цього давно зниклого мозку.
— Ніщо й ніколи не бувало заскладним для Марка Четвертера, — заперечила дівчина зі спокійною та непохитною впевненістю. Мене це розізлило. Це було все одно що прикликати будь-яке божество на свій вибір, падаючи з кручі та благаючи про допомогу. Молитися про небесну руку, що ніколи, ніколи не злетить із неба, щоб урятувати тебе.
— Це лише думка, твоя думка. А мені вона здається більше схожою на сліпу віру, ніж на розумне судження. Ми мусимо розібратися із цим самотужки, тому що Марк Четвертер давно зник, заіржавів. Він не може допомогти нам тепер.
— Марк Четвертер міг би нам допомогти, — наполягала вона зі спокійною безрозсудністю. — Але ми, звісно, ніколи б його не попросили. Це один із основних принципів ІМ. Ми повинні вирішувати свої проблеми самотужки. Усе, що нам потрібно знати, міститься в писаннях, які він нам дав.
— Ти просто заспокоюєш себе. Ти б могла запитати, але не запитаєш. Це вихід. Ти не можеш запитати, бо його немає.
— Це не так, — мило повідомила вона, відповідаючи на мій гнів теплою усмішкою. — Марк Четвертер у Белльґарріку, де перебував завжди.
Свого часу я набув досвіду, що таке нокаут. Але це був супер-пупер-нокаут. Я мовчки витріщився на Мортона. Якщо в мене був такий вигляд, як у нього, то моя щелепа відвисла, очі вирячились, а сам я булькав, як ідіот. Ніб тепло всміхнулася нам і з нетерпінням зачекала, поки ми не склеїмося назад і не спроможемося говорити знову. Я випалив першим:
— Марк Четвертер... зник... тисячі років тому...
— Чому? По суті, штучний інтелект повинен бути безсмертним. Гадаю, окремі деталі замінюють, коли вони зношуються, та інтелект залишається незмінним. Або зростає. Ми завжди невимовно раділи з того, що Марк Четвертер долетів до цієї планети з нами. Ми щиро сподіваємося, що він стежить за тим, як ми практикуємо ІМ, і схвалює наші дії. Та ми, звісно, й не подумали би попросити його про допомогу.
— А я б подумав, — відповів я та скочив на ноги. — Безумовно, я попросив би про допомогу, не вагаючись ані секунди. Ще трохи — і через соціальні теорії Марка Четвертого застрелять багатьох людей. Тож цьому холодному штучному інтелекту слід мати якісь думки щодо того, як цьому запобігти.
— Але ж тобі, щоб відкопати Марка Четвертого, доведеться повернутися до Белльґарріка, — зауважив Мортон.
Я похмуро кивнув на знак згоди.
— Я сподівався, що ти цього ще не скажеш. Але так, Мортоне, так, давній друже. Я мушу з’ясувати, де живе наш видатний електронний лідер, і розшукати його. І сподіваюся, що в нього є якісь готові відповіді.
РОЗДІЛ 28
— Ти знаєш, де під’єднано Марка Четвертера? — запитав я Ніб. Вона заперечно хитнула головою.
— Фізично — ні. Просто відомо, тобто вважають, що Марк Четвертер прибув із нами й допоміг спроектувати місто Белльґаррік. І так і не покинув його.
— Що ж, хтось мусить це знати. — Я тяжко замислився, а тоді клацнув пальцями. — Наш давній друг, Штірнер, він повинен мати таку надважливу інфу. Один із найкращих у світі електриків. А якщо він і не знає, то вже напевно знає того, хто знає. Є думки щодо того, як із ним можна зв’язатися?
— Телефон отам.
— Дякую, Ніб, але я не маю його номера, геть не здогадуюся, де він зараз живе, і взагалі.
— Але ж номера немає ніхто. І байдуже, де він зараз живе. Просто зателефонуй до ЦД й попроси його.
— ЦД?
— Центрального довідника. Ось, я зроблю це за тебе.
Вона постукала по клавіатурі, і екран спалахнув написом великими літерами: «ПРОШУ НАБРАТИ ІМ’Я». Дуже ввічливо. Дуже ефективно. Скидаю капелюха перед людиною чи машиною, що створила таку програму. Я відповів на чотири запитання, і напис на екрані змінився на «ТЕЛЕФОНУЄМО». Літери згасли, а на екрані з’явилося похмуре лице Штірнера. Побачивши мене, інженер кволо всміхнувся, та він очевидно теж дивився ту передачу.
— А-а-а, добрий інопланетний друзяка Джим. Сподіваюся, у тебе все гаразд. Я можу чимось тобі прислужитися?
— Звичайно, можеш, добрий генераторний друзяко Штірнер. Я хотів би побалакати з вашим напівбогом, Марком Четвертером.
— Дивний вибір термінології. Я однозначно не назвав би його напів...
— Тоді забудь цей термін. Знаєш, де Марк Четвертер?
— Звісно.
— Відведеш мене до нього?
— А-а-а, над цим запитанням уже треба подумати. Індивідуалізм Марка Четвертера зі зрозумілих причин завжди шанували. Я пам’ятаю, як читав у історичних джерелах, що після заснування цього міста він таки вносив пропозиції й до нього час від часу зверталися по поради. Та останнім часом, принаймні останні кількасот років, такого не траплялося. Я б не пішов до нього сам, але так, гадаю, що тебе відвести можу. Твій індивідуалізм я поважаю так само, як індивідуалізм Марка Четвертера. Кожен із нас повинен сам торувати собі шлях у житті.