Коли я запитала Ендрю, як йому вдається так добре виконувати свою роботу, він відповів: «Безумовно, існує набір навичок, які допомагають урівноважити творчість і менеджмент з точки зору термінів і витрат, але справжній ключ — це знання себе самого. Ви маєте знати свої слабкі місця — вони є в кожного». Я попросила Ендрю навести приклади, і він назвав п’ять найпоширеніших, на його думку, слабких місць.
1. Емоційні шори. Я вкладаю в роботу з клієнтом стільки емоцій, що не бачу того, що наш кошторис надто низький для подібного об’єму роботи.
2. Уцінений товар. Я переконаний, що велика знижка на цей проект, навіть якщо ми зазнаємо збитків, спричиниться до майбутньої роботи, яка буде прибутковішою і компенсує витрати.
3. Незвідана територія. Я збираюся взятися до справи, в якій у мене немає жодного досвіду. Я не знаю того, чого не знаю.
4. Перемога за будь-яку ціну. Я маю залежність від трепету перемоги. Інший варіант: моя самооцінка пов’язана з тим, скільки я заробляю для компанії.
5. Конкурентна ціна. Я повинен захистити свою наявну співпрацю з клієнтом, перешкоджаючи конкурентам запропонувати вигіднішу ціну, навіть якщо ми зазнаємо збитків.
Записуючи це, я не могла не зауважити, що ці слабкості поширені в повсякденному житті. Я розповіла Ендрю, що ніколи в житті не складала рекламних пропозицій, але неодноразово загрузала в подібних слабкостях, як-от: дозволяти затопити себе емоціями, жити майбутнім, міркувати у короткостроковій перспективі, прагнути перемагати і захищатися. Ми трохи посміялися, а потім Ендрю споважнів і сказав: «Але інколи найбільша загроза криється в тому, що людина повсякчас дивиться вниз і так концентрується на ухилянні від провалів, що не бачить, куди йде і чому». Ось його історія.
Усі в агентстві Ендрю були в захваті, коли їх попросили підготувати проект масштабної рекламної кампанії для відомої і впливової торгівельної марки. Пропозиція була особливо захопливою, тому що потреби бренду дуже добре перетиналися із сильними сторонами агентства. Творчий підрозділ радів, що великий бюджет відкриває можливості для демонстрації їхнього потенціалу, і сподівалися додати відому компанію до своїх особистих портфоліо. Фінансисти побачили величезний потенційний прибуток від цього нового стратегічного партнерства. Протягом кількох годин атмосфера в офісі наелектризувалася. Люди телефонували додому, аби попередити рідних, що протягом наступних двох тижнів працюватимуть понаднормово. Цей проект вимагав повної відданості праці.
Ендрю не відчував такого ентузіазму, як інші працівники. Усі були на межі виснаження. Працівники агентства мали вдосталь різних проектів на етапах проектування і виконання. Додавання ще одного — особливо такого великого — могло порушити баланс. Він також неоднозначно ставився до клієнта, який мав репутацію не найкращого партнера. Один із його хороших друзів, колега, який працював в суміжній галузі, якось назвав цього клієнта вуличним грабіжником. Ендрю обмірковував ці проблеми, коли до його кабінету зайшов Мануель, керівник творчого підрозділу.
— Нам пощастило, — сказав Мануель. — Усі божеволіють від радості через цей проект, і ми зможемо його зробити.
Його ентузіазм був заразливий, а Ендрю не хотів, аби його сумніви остудили запал колективу, отож він погодився:
— Я знаю. Ми можемо це зробити.
Зазвичай Ендрю зважував свої відповіді, але він теж любив складні завдання і не міг не заразитися загальним ентузіазмом.
Упродовж кількох наступних тижнів Ендрю разом із командою багато працював над пропозицією для першого відбіркового туру. Координація праці підрозділів і забезпечення згуртованості співробітників протягом цього періоду займали весь його час. Коли люди працюють під тиском, це не найкращим чином позначається на роботі. Двадцять чотири години на добу Ендрю казав фінансовому і креативному директорам: «Ми можемо зробити цей проект».
Попри втому і напружені темпи праці, усе агентство зібралося відсвяткувати, коли з’ясувалося, що проект потрапив до другого туру відбіркового процесу. Перемога була наче бальзам на душу вичерпаних, емоційно і фізично виснажених співробітників.
Але Ендрю усе ще переймався надмірним навантаженням на працівників і далі заклопотано розмірковував про репутацію клієнта. Однак він теж багато вклав у цей проект, тому тимчасово викинув з голови свої острахи і приєднався до святкування.