2. Я полюбила те, ким я є, і своє коріння. Так, деякі моменти моєї історії важкі та нищівні, але в ній є і багато прекрасного і сильного. Найголовніше — моє минуле зробило мене тою, ким я є.
3. Я зрозуміла, що здатна поводитися точнісінько так, як сама вважаю неетичним і дошкульним. Так, я отримала гидкого, зарозумілого листа, але моя здатність до жорстокості виявилася джерелом більшого болю, аніж хотіла завдати відправниця. Допитливість допомагає мені діяти, дотримуючись власних принципів. Зарозумілість не є частиною моєї особистості.
Я яскраво пам’ятаю, як іще підлітком сиділа з бабусею та її подругою Луїзою, дослухаючись, як вони сперечалися, яка пара танцюристів краща в танцювальному шоу Лоуренса Велка. Ми з бабусею обожнювали дивитися цей танцювальний конкурс по суботах. Увечері ми намагалися вивчити нові па і, пританцьовуючи, бігали будинком в піжамах і ковбойських чоботях. Я вела, і бабуся сміялася. Колись вона перемагала в конкурсах виконавців польки і вважала, що в цілому світі немає танцюристів, кращих за Боббі і Сіссі — найвідомішу пару з шоу Лоуренса Велка. Вона була переконана, що вони «пара в справжньому житті», і, на її думку, «немає нічого кращого за польку, яку танцюють закохані».
Того вечора ми замовили вечерю телефоном: яловичина на тості і консервовані зелені боби; ми запивали це холодним чаєм з високих коричневих пластикових стаканів. Наприкінці трапези бабуся дістала поцятковану блакитну пластикову тарілку з апельсиновими птіфурами із найкращої пекарні на півдні Сан-Антоніо.
Карлі, бабусин чоловік, сидів неподалік у вітальні. Він працював водієм навантажувача на пивоварні, говорив лише про прогноз погоди і зрідка коментував співпадіння графіка його роботи і телевізійних програм. «Починається “Дим з пістолета”», — казав він. — «Зараз почнеться “Ги-ги”» — «Завтра в першу зміну — не дивитимусь Карсона». Поки бабуся, Луїза і я базікали за кухонним столом, він палив цигарку і голосно гиготів, слухаючи суперечки Госса і маленького Джо із серіалу «Бонанза», тримаючи невеликий транзисторний радіоприймач на колінах. Він слухав KBUC, класичну кантрі-радіостанцію. Він стишив радіо, щоб чути телевізор і не проґавити прогноз погоди.
Бабуся нахилилася через стіл і тихим голосом почала розповідати нам із Луїзою історію про те, як на початку тижня Карлі повитягав усі склада´ні стільці з комори, заставивши ними вхід до будинку, бо почув, що за косаркою вовтузиться якась тваринка. Між нападами сміху і сигаретними затяжками вона шепотіла: «На вулиці було гаряче, як у пеклі, москіти були такими великими, що їх можна було осідлати. Але я не могла зайти до будинку. Я просто стояла і витріщалася на нього, поки він не позабирав усі ці стільці, аби поглянути, хто за ними ховається. Це було наче полювання на брудну свиню в темряві. Коли нарешті показався великий опосум і вибіг із комори, він почав жбурляти цими клятими стільцями і підскочив від страху, наче підстрелена качка».
Я сміялася, аж поки не почала задихатися. Історія була смішною, а бабуся й Луїза — несамовитими оповідачками жартів. Вони довго реготали і повторювали кожне речення, аж поки сміятися стало несила. Відтоді у розпалі суперечок я ловлю себе на думці, що ніби повторюю сказане кимось раніше. Хто так розмовляє? Де я це чула?
Відповідь на це питання: «Я. Я так розмовляю». І тепер я розумію чому. Не тільки тому, що я виросла на цих образах та висловах, але й тому, що вони дуже точні. Я не можу придумати кращого способу описати процес усвідомлення того, хто ти і звідки твоє коріння, ніж «полювання на брудну свиню в темряві». Наша особистість постійно змінюється і зростає, вона не має залишатися сталою. Наші історії ніколи не бувають лише хорошими або лише поганими, а втеча від минулого — найкращий спосіб потрапити в його пастку. І тоді воно оволодіває нами. Необхідно осяяти темряву — розвинути уважність і розуміння.
Але знання і розуміння чогось в нашій голові не означає, що ми не спіткнемося, коли нас приголомшать емоції. Не можу навіть пригадати, скільки разів я стояла на сцені і казала: «Хоч і важко згадувати епізоди свого життя, за які нам соромно, набагато важче визнати, що ми всі використовуємо сором і завдаємо іншим болю». Однак знадобилося кілька історій, як-от знайомство з Памелою, і чимало сеансів з Діаною, аби зрозуміти, наскільки небезпечною я можу бути, коли загнати мене в кут.