«Це командна традиція — їсти вечерю разом наприкінці першого дня», — каже Ліана, а потім робить паузу. «Насправді ми вечеряємо разом більшість днів. За винятком Кейт. А іноді і Берча. Їм подобається, що вони можуть вибирати». Вона знову робить паузу. «Не наодинці», — швидко додає вона, її обличчя червоніє. «У будь-якому випадку, я просто подумала, що ви можете приєднатися до нас».
«Це дуже мило з вашого боку, — починає Офелія. «Але я не знаю, чи буде це зручно…»
«Ви — частина команди», — каже Ліана, вперто склавши руки на грудях. «Повинні бути. Крім того, це весело, і це допоможе вам краще пізнати нас усіх».
Вона намагається допомогти. Це усвідомлення викликає в Офелії спалах тепла.
Мабуть, це подяка, як Офелія здогадується, за те, що вона не відпустила Северина сьогодні самого. Це чудовий жест, хоча Офелія не зовсім впевнена, що інші побачать це в такому ж світлі.
«Гаразд», — каже Офелія, підводячись. Жорсткі м’язи її ніг скаржаться на раптову зміну. Пробиваючись снігом і льодом, сьогодні вона завдала їм шкоди. Вона має бути у кращій формі, хоча вона не планує ще якісь експедиції назовні, поки вони не попрямують до посадкового модуля, щоб покинути це місце.
Коли вони з Ліаною прибувають у центральний зал, всі інші, за винятком Берча, уже за столом. Цього разу ніхто, здається, не стурбований відсутністю Берча, тому Офелія припускає, що це пов’язано з вищезгаданою потребою «бути наодинці».
Розслаблена балаканина між Кейт, Северином і деякою мірою Сурешем, який безцільно барабанить пальцями по столу, плавно здіймається й слабшає, наче вода, що хлюпає берег. Пакети їжі чекають перед ними разом з дозатором гарячої води.
Ліана проскакує вперед, черпаючи пакет їжі з відкритого ящика на підлозі біля столу, і влаштовується на порожньому пластиковому стільці поруч з Сурешем. При цьому вона помітно штовхає його ліктем, вибиваючи з ритму. Кейт по інший бік від Суреша, довша частина її волосся закручена назад, відкриваючи пляму жиру на шиї.
Вони троє з одного боку, Северин один з іншого, з двома порожніми стільцями ліворуч.
Чудово
Але, на подив Офелії, перш ніж вона навіть встигає завагатися, він киває їй на знак підтвердження та стукає по стільцю поруч із собою як запрошення, не перериваючи розмови з Кейт.
На одну смішну мить Офелія почувається так, наче вона повернулася в Маршан-Брайтон і її запросили посидіти з Анберін та її друзями на баскетбольному матчі.
Вона дістає з ящика пакунок з якоюсь їжею й сідає на запропоноване місце, сподіваючись, що на її щоках не видно ніяковості. Вона має бути повнолітньою. Об’єктивною, професійною дорослою людиною, до біса.
Після того, як Кейт наливає гарячу воду в свій пакет з їжею, Кейт штовхає дозатор до Северина, кидаючи розігрітий пакет на стіл і дмухаючи на пальці.
«Повір мені, тобі захочеться гарячого», — каже Кейт, бачачи скептичний вираз Офелії.
Суреш відкриває рота, його очі поблискують.
«Зупиніться», — каже Северин, готуючи власний пакет їжі. «Просто не треба».
«Добре». Суреш опускається на спинку крісла.
Коли настає її черга, Офелія наповнює свій пакет із їжею гарячою водою, хоча, можливо, не такою кількістю, як Кейт і Северин, і залишає його трохи охолонути на столі. Вона вибрала курку тетразіні, яка, здається, має консистенцію пасти. Вона очікує, що смак буде приблизно таким же.
«Це помилка. Таким чином спалюється більше ваших смакових рецепторів», — каже Кейт глухим голосом, втягуючи повітря, щоб охолодити свій перший ковток. Як тільки їй вдається ковтнути — болісно, як здається Офелії — вона звертає свою увагу на Северина. «Якщо завтра у нас буде час, я хочу повернутися до посадкового модуля за запасними частинами».
Поки вони двоє розмовляють, Офелія дозволяє своїй зосередженості дрейфувати, а слова течуть навколо неї комфортним серпанком. Доки її увагу не привертає щось, що говорить Ліана.
«…пограти з Марвіном, Мейбл і Деніз завтра, — каже Ліана.
“З ким?” — запитує Офелія.
Суреш стогне. «Вони просто автобурильники, Лі. Не домашні тварини».
«Ви дали назви автобурильникам?» — запитує Офелія. Автобурильники призначені для забору зразків керну льоду, наскільки вона знає. Правил називати автобурильників не існує.
«Звичайно», — здивовано каже Ліана.
Северин перериває розмову з Кейт, щоб поговорити з Офелією. «Спочатку вони мали індекси», — сухо каже він їй.
Офелія озирається на Ліану, шукаючи підтвердження.
«M-426x не підходить для Мейбл, — знизуючи плечима, каже Ліана.
«Ви можете відрізняти їхні характери?» — запитує Офелія, розвеселившись. Антропоморфізм - це така людська риса. Люди називають свої машини, свої кораблі, свої планшети і, мабуть, свої автобурильники.