У цей момент Франческо Д'Атрі підняв голову і замовк. Донна Джаннетта спала, одна рука все ще лежала на її голові, а друга витягнулась до нього, ніби благаючи про милосердя.
— Джанно! — гукнув він, але не дуже голосно, стримуючи свій гнів і обурення, наче його самолюбству боліло, що вона, прокинувшись на цей поклик, буде змушена визнати, що так швидко заснула, коли він говорив їй такі серйозні речі. Він знов опустив голову й голосно завершив незакінчену фразу:
— Тоді тобі теж здавалося, що… авжеж, що ти легко зможеш виконувати свої обов'язки.
Донна Джаннетта не прокинулася; ба більше — друга рука повільно зіслизнула з її голови і важко та безсило впала їй на коліна. Тоді Франческо Д'Атрі у пориві люті скочив на ноги; він був готовий схопити її простягнуту голу руку і щосили затрусити нею, викрикуючи їй в обличчя найжорстокіші образи. Але його стримав несвідомий спокій її сну, хоч би яким безсоромним і майже зухвалим він йому здавався. Немов вона, лежачи уві сні, каже йому: «Поглянь на мене, яка я молода і вродлива! Чого ти, старий, хочеш від мене?»
Ох, чого він хотів! А що вона робила зі своєю красою? І що вона робила зі своєю молодістю? Усе це вона ганебно змарнувала! Так, тому що спершу вона віддалася йому, старому чоловікові! Але він принаймні міг віддавати цим скарбам шану, з трепетом душевним, переповнений вдячністю, немов отримав божественну нагороду! Натомість вона з огидним презирством, з безоглядною жорстокістю поглумилася над ними! І ніщо вже не могло повернути святість її красі та молодості, так негідно спаплюженим!
Він похитав головою й повільно вийшов з кімнати.
Донна Джаннетта відразу ж схопилася на ноги, пирхаючи.
Фух! Він це серйозно, з'ясовувати стосунки о цій порі? Навіщо? Коли треба було говорити, він мовчав, а тепер, коли їй просто нудно, смертельно нудно, він вимагає пояснень? Годі! Занадто пізно. Хіба це не він сам ввів її в це нове життя з його неминучими новими знайомствами, з усіма його спокусами, з тими прикладами, які вона весь час бачила перед собою? Хіба це не він сам своєю поведінкою спонукав її — можливо, не бажаючи того, — визнати ту прекрасну мрію, яку вона плекала, виходячи за нього заміж, занадто наївною, дитячою і здатною викликати насмішки?
Вона щиро мріяла усмішкою своєї молодості скрасити останні роки героїчного життя Франческо Д'Атрі, старого друга і бойового побратима свого батька.
Д'Атрі, можливо, подумав собі, що вона занадто легковажно вирішила вийти за нього заміж того вже далекого вечора, коли, розмовляючи в домі її батька про жінок, стариків і шлюби, він жартома відповів на її запитання, печально всміхнувшись: «Ех, моя красуне, якщо за мене вийдеш ти…»?
А може, він навіть запідозрив у ній амбіції стати дружиною міністра! За своїм походженням, за становищем її родини вона була фактично злидаркою.
Однак він мав би добре знати, що в її сім'ї найсерйозніші рішення завжди ухвалювалися саме так і що поспішність в ухваленні рішень ніколи не заважала твердості їх виконання. Замолоду її батько, Емануеле Монтальто, разом з багатьма іншими веселими і безтурботними юнаками з палермської аристократії, раптом збунтувався проти своєї відданої Бурбонам сім'ї — фактично на зло своїй рідні; і за цей бунт він не тільки зазнав переслідувань, ув'язнення й заслання з боку деспотичного уряду — батько також позбавив його спадщини на користь його старшого брата та сестри Терези, дружини дона Іпполіто Лаурентано і матері Ландо. І вона, Джанніна, теж колись, на зло всім, раптом ні з того ні з сього посварилася зі своїм кузеном Ландо, коли той, живучи в Палермо в домі свого дядька, князя Монтальто, приїжджав крадькома, щоб загравати з нею, кузиною-відступницею, донькою його дядька-відступника, якому князь виділяв, як принизливу милостиню, чек на ледь достатню для прожиття суму. Усе закінчилось з дня на день, назавжди: вона не хотіла більше навіть чути про кузена і вмовила батька виїхати з Палермо до Рима, сподіваючись, що, коли батько покине острів і ввіллється в ширше коло людей, не таких упереджених, він, врешті-решт, зглянеться і дозволить їй стати на шлях, на який кликала її успадкована від матері кров. Її матір'ю була п'ємонтська акторка Беріо, з якою батько познайомився в Турині під час свого заслання і там же одружився. Був то саме поклик крові, а не приклад матері, бо вона навіть її не знала: мати її померла під час пологів, і всі в Палермо, а особливо її батько, завжди намагалися приховати від неї, ким була її мати. Дівчина з родини Монтальто на сцені? Який жах! І навіть у неї, так, вона мусила це визнати, навіть у неї це викликало в глибині душі якусь таємну відразу. Але щоб кинути виклик своєму кузенові Ландо й зачепити за живе дядька, якому було соромно допомагати їм навіть потай, — о, вона б легко подолала не тільки цю відразу, але й будь-яку іншу! Ландо незабаром після цього теж оселився в Римі і разом з її батьком намагався вгамувати й задобрити її. Але ні, ні і ні. Вона вже тоді була закохана у свою мрію про Франческо Д'Атрі, якого змогла засліпити з першого погляду. Чому ж тоді Франческо Д'Атрі не вірив, що вона здатна дотримати вірності цій мрії? Як він не розумів, що подібний сумнів і страх, який проявлявся в жалісливих поглядах та в стражденних посмішках, глибоко її ображав, як ображала й свобода, дарована, а навіть нав'язана їй попри цей сумнів і цей страх? Тож, на його думку, її падіння було неминучим, і він змирився з цим? А якщо він у неї не вірив, то якою була б її заслуга, її винагорода, якби вона цього падіння уникла? Вона мала б зробити це заради себе? Авжеж, заради себе! Нещодавно помер її батько. Сповнена скорботи, глибоко засмучена, а все ж змушена вдавати люб'язність з усіма, навіть у дні жалоби, вона бачила, яким холодним, презирливим поглядом дивиться на неї Ландо. У хвилину туги, розпачу, у мить справжнього божевілля, прагнучи, щоб презирство цього погляду обернулося й проти нього, вона запропонувала йому себе. Бездоганний, незаплямований, непідкупний Ландо відштовхнув її. І тоді, більше для того щоб помститися йому, ніж у відповідь на сумну й німу недовіру свого немолодого чоловіка, вона кинулась в обійми Коррадо Сельмі і почала падати, падати дедалі нижче… жахливо, так… мов п'яна, мов божевільна, вона на цілий рік загрузла в скандалах.