Ландо Лаурентано не мав жодного сумніву, що дама під вуаллю — це донна Джаннетта Д'Атрі, його двоюрідна сестра; і він з огидою та гнівом подер газету, гукнувши кучерові, щоб той поквапився додому. Там він застав охоплених тривожним сум'яттям Чельсіну Пінью та Оліндо Пассалакву: обидвоє відчайдушно шукали Антоніо Дель Ре, який ще вранці десь зник. У той момент кумедний вигляд цього чоловіка, істерика дівчини, уся ця метушня навколо нього, пов'язана з пошуками юнака, якого він не знав і про якого ніколи не думав, здалися Ландо такими недоречними, що він, всупереч своїм звичкам, спалахнув гнівом. Він покликав камердинера Раффаеле і віддав його у розпорядження тих двох, а сам залишився наодинці з Мауро. Останній, витлумачивши цей його спалах як знак зневажливого ставлення до арешту кузена, не зміг стриматися, сповнився обурення й закричав:
— Я хочу забратися геть звідси! Негайно! Тут же! Я більше не хочу вас бачити!
— Мауро! Мауро! Мауро! — вигукнув Ландо, струшуючи в повітрі стиснутими руками.
Тоді Мауро сягнув рукою до кишені і витяг свої медалі:
— Погляньте! Я зірвав їх собі з грудей на очах у поліціянта, коли побачив, що вашого кузена заарештували! А тепер прийшла ця дівчина і повернула їх мені… Що за кров тече у ваших жилах? Вона така, сучасна молодь? Вона справді така?
— Молодь… — почав було палко відповідати Ландо, але відразу ж стримався, щільно затулив рота кулаками і сів, поклавши лікті на коліна і опустивши голову на руки.
Молодь? Що може вдіяти молодь, якщо жадібна, полохлива і свавільна заздрість старих чавить її вагою боягузливої обачності, тягарем багатьох принижень і ганьби? Якщо на її долю випало гнівно, мовчки спокутувати всі помилки і негідні вчинки, приборкувати будь-яку гордість і споглядати весь цей бруд? І ось тут, у самому центрі Італії, у Римі, діло, здійснене старими, скочується прямо в клоаку; на півночі воно заплуталось в сітях безсоромного альянсу тіньових інтересів; натомість у південній Італії, на островах, воно зависло у марних фантазіях, і саме тому там далі панує бездіяльність, злидні й невігластво і до парламенту звідти приходить зграя депутатів, які формують безлику і безвольну більшість! І, можливо, лише на Сицилії ця принесена в жертву молодь ось-ось завдасть удару зухвалому гнобленню з боку старих, щоб нарешті дати собі волю і здобути перемогу!
Ландо схопився на ноги, щоб кинути цю свою надію в обличчя Мауро Мортарі, але з милосердя стримався, побачивши, що той плаче, стискаючи в руці свої жалюгідні медалі.
Наступного дня Антоніо Дель Ре знайшовся. Оліндо Пассалаква прийшов, щоб показати Ландо дві телеграми і грошовий переказ, надіслані в терміновому порядку з Джірдженті з вимогою, щоб юнак негайно вирушив додому; але додав, що Дель Ре вперто відмовляється повертатися на Сицилію. Тоді Ландо попросив Мауро поговорити з юнаком і вмовити його поїхати з ними наступного дня, і Мауро охоче задовольнив це прохання. Але як йому тепер сказати, що вони їхатимуть разом із Фламініо Сальво?
Вранці в особняк на вулиці Соммакампанья прийшов Чіччіно Велла, щоб домовитися про те, як виманити Діанеллу з її схованки і спонукати її вирушити в дорогу. Борони Боже їй побачити батька! Протягом усієї подорожі вона не повинна його бачити. Дядько Фламініо і Ландо поїдуть в іншому купе вагона і не показуватимуться. То ще буде той юнак, Антоніо Дель Ре? Гаразд, усі троє поїдуть окремо. Мауро і Діанелла поїдуть самі, у сусідньому купе: в їхньому розпорядженні був увесь вагон.