— Заки ми вирушимо, — вів далі Аґрó, змінивши тон, — скажу ще два слова, щоб усе пояснити. Я хотів би обміркувати… укласти, так би мовити, невеличкий план битви. Я не претендую на роль генерала, зовсім ні! Це ви, панове, воюватимете, а я лиш підноситиму амуніцію. Ось так. Враховуючи всі обставини, хто наш найгрізніший супротивник? Каполіно? Ні, ним є той, хто стоїть за ним, — Сальво, колишній його свояк, вельми могутній чоловік. Отож з надійного джерела я дізнався, що ще кілька днів тому Сальво аж ніяк не хотів допустити цієї… цієї появи на сцені Каполіно.
— Так, так, — підтвердив Маттіна. — Через домовленості про шлюб між його сестрою та князем Лаурентано.
— О! Чудово, — схвально кивнув канонік. — Але Сальво милостиво погодився підтримати його, тільки-но почув, що князь не має наміру зважати на свою спорідненість з Ауріті, і своїй партії теж звелів цього не враховувати. У такому разі доля нашого Роберто майже безнадійна. Не варто себе обманювати.
— Ех, це зрозуміло! — пирхнув Верóніка.
Канонік одразу ж зупинив його помахом руки і повів далі:
— Але якщо ми, розумієте, якщо ми, панове мої любі, попри таку позицію князя, зуміємо зв'язати по руках і ногах цього велетня, цього Сальво… га? Як це можна зробити? А ось як: здійснити цей мій план.
Розпаливши таким чином цікавість, Помпео Аґрó застиг, піднявши розкриті долоні до підборіддя; тоді відсмикнув їх, знову зімкнувши; він навіть заплющив очі, щоб краще зібратися з думками; відтак знову вигукнув: «Ось так!», мовби закидаючи гачок, щоб утримати увагу своїх слухачів, і ще трохи помовчав.
— Ви, панове, знаєте умови, за яких відбудеться одруження, згідно з чіткою волею князя Лаурентано. Отож ці умови, за моїм задумом, мають стати… як би це сказати?.. уразливим місцем Сальво.
— Його ахіллесовою п'ятою, — підказав, здригнувшись, Маттіна, аби лиш вставити слово.
— Чудово! Ахіллесовою! — схвально мовив Аґрó. — І я поясню, як саме. Для Сальво, безумовно, важливо, щоб син князя, який живе в Римі (здається, його звуть Джерландо, так? як і його діда: Джерландіно, Ландіно), не заперечував або принаймні не виступав відкрито проти одруження свого батька. Мені відомо навіть, що Сальво поставив умовою те, щоб юнак цей був присутній на весільній церемонії на знак визнання ним цього шлюбу і його джентльменських зобов'язань на майбутнє. Я не знайомий з цим Джерландіно, але знаю, що його вдача… тобто скажімо так: що він зовсім іншого штибу, ніж його батько.
— Цілковита його протилежність! — вигукнув Верóніка. — Я його добре знаю.
— Саме так! — додав Аґрó. — І навіть якщо припустити, що Ландіно не підтримує ідей Роберто Ауріті, йому, напевно, буде більше до смаку перемога родича, аніж Каполіно.
У цей мент Ґвідо Верóніка здригнувся з довгим зітханням, немовби розвіюючи видіння, яке на мить опанувало його, і сказав:
— Е, ні, не думаю, знаєте! Навіть уявити собі не можу, щоб Ландо втручавсь у такі речі…
— Дозвольте мені сказати, — мовив канонік ущипливо. — Мені не треба, щоб він у щось втручався; я лише хотів би дізнатися від вас — адже ви стільки часу провели в Римі і знаєте цього юнака — чи антагонізм, так би мовити, який існує між доном Іпполіто Лаурентано і донною Катеріною Ауріті, існує також і між їхніми дітьми.
— Та де, нічого подібного! — тут же відповів Верóніка. — Вони друзі, живуть у повній злагоді.
— Цього мені досить! — вигукнув канонік, постукуючи тильною стороною руки по долоні другої руки. — Цілком досить! Якщо батько не хоче зважати на свій кровний зв'язок з Ауріті, то на це може, або міг би зважати син. А це пута для нашого колоса Сальво!
Помпео Аґрó хотів насолодитися моментом цієї першої перемоги, тому з дещо грайливою усмішкою кинув пронизливий погляд на Верóніку, потім на Маттіну, які вже погодилися з його планом, вважаючи, що його принаймні варто розглянути. Тоді, мов той генерал, що не задовольняється уявною перемогою лише на папері, він, спираючись на закони тактики, перейшов до обговорення фактичних труднощів цієї справи.
— Річ у тім, — сказав він, — щоб переконати нашого любого Роберто скористатися цією можливістю. Отож, як мінімум, нам потрібен приватний лист від Джерландіно, який можна буде показати або якимось чином довести до відома Сальво — саме так! — або ж він може бути адресований самому Сальво, що буде нелегко, чи Роберто, чи комусь з його друзів — вам, наприклад, любий Верóніко. Одне слово, потрібен якийсь доказ, документ…