Хочете чаю?
Усе так погано?
Зачекайте хвилинку.
Не поспішайте. Я поки перегляну ваші нотатки.
Усе добре?
Так.
Гаразд. Щодо того факту, що у вас нічого немає.
Так.
А чи не може позбавлення від усього бути способом підготовки до смерті?
Не думаю, що існує якийсь спосіб підготуватися до смерті. Ви повинні придумати його для себе. Немає еволюційної переваги в тому, щоб знати, як добре померти. І кому б ми заповідали це вміння? Те, з чим ми стикаємося, — час — не піддатливе. За винятком того, що чим більше ми його бережемо, тим менше його у нас залишається. Напій існування витікає на землю. Треба поспішати. Але поспіх сам поглинає те, що хочеться зберегти. Ми не можемо впоратися з тим, з чим нам сказали впоратися. Це надто складно.
Не буду заперечувати. Я теж так вважаю. Хоча я, мабуть, не міг би це висловити так вишукано. Або не став би.
Вишукано. Це розшифровується як «істерично»?
Ні. Я так розумію, що ви б не характеризували пристрасть свого брата до перегонових автомобілів як бажання смерті?
Ні. Я не прихильниця нісенітниць.
Ви сказали, що чимало фізиків займаються альпінізмом.
Так. Але для нього це б не спрацювало.
Чому ні?
Бо він не боїться висоти. Тому б це було даремно.
А чого він боявся?
Глибин.
І він боявся швидко їздити?
Я ніколи не зустрічала гонщика, який боявся б їздити швидко. Всі вони думають, що аварії трапляються з іншими. Серед гонщиків побутує старе прислів’я, що вбиває не швидка їзда, а швидка зупинка. Ніхто про це не говорить, але воно завжди з ними. Є фотографія Ніни Ріндт на трасі в Монці два роки тому. Вона елегантно вдягнена, сидить і спостерігає за перегонами. Її чоловік щойно загинув, але вона про це ще не знає. Ми з Боббі були в їхньому будинку в Женеві. У вітальні на стіні носом униз висів болід «Формули-2». Ніна працювала моделлю і була дуже красивою. Вона походила з багатої фінської родини. Вони дуже кохали одне одного, вона і Йохен, а я дуже ревнувала. Яка ж дурненька. Я не знала, що ми будемо посестрами в єдиному, що має значення.
Ви сказали, що поводилися безсоромно з Боббі. Наскільки безсоромно?
До якої кількості розпусти ви готові?
Я не знаю. Не знаю, наскільки це буде розпусно.
Я розповіла йому про свій сон.
Сон?
Так.
Про інтимну близькість?
Так.
Якою була його реакція?
Десь такою, якої і можна було очікувати.
Він вжахнувся?
І на те була причина. Гадаю.
Сон був особливо виразним?
Досить виразним.
Вам часто снилися такі сни про брата?
Ні. Здебільшого мені снилося, що ми були разом. Що ми живемо разом. Раніше мені снилося, що ми одружені. Тепер не так часто. Не так часто. Ви не думаєте, що це сумно? Мабуть, ні.
Я не знаю, що й думати.
Ми були в хатині посеред лісу. Можливо, подібній на ту, в якій жив батько, але його стояла на березі озера. Гадаю, це могло бути десь тут, у Вісконсині. Була осінь, у каміні горів вогонь, на землі лежав сніг. Я не впевнена. Там був великий кам’яний камін, і мерехтіння полум’я було видно зі спальні, крім того, скрізь горіли свічки.
Коли це було?
Два роки тому. Ви хочете, щоб я розповіла про цей сон чи ні?
Так.
Скрізь горіли свічки, ми були голі, і він звів на мене очі з-поміж моїх ніг і всміхнувся, а його обличчя у світлі свічок блищало від дівочих соків, і тоді я прокинулася. Мене розбудив оргазм.
Ви розповіли про це братові?
Так.
І що він сказав?
Він сказав. Він сказав, що я не повинна з ним так розмовляти. Що мені не можна більше так з ним розмовляти.
І?
Що і?
І що ви на це?
Я сказала, що не буду. І більше я так з ним не розмовляла.
Що ви тоді відчували?
Щодо сну?
Так.
Жаль.
Ви шкодували, що розповіли про нього братові?
Ні. Я шкодувала, що це був сон. Усе. Я втомилася.
Гаразд. Побачимося в середу?
Не знаю. Так. Побачимося.
VII
Як ви?
Усе гаразд.
Я не бачив цього светра раніше.
Позичила.
У вас же немає пальта?
Я нікуди не ходжу.
Я можу вам привезти.
Добре. А калоші?
Чому б і ні. А що сталося з вашим волоссям?
Леонард трохи підрізав.
А чим він різав?
Усе так погано?
Ні, просто цікаво, звідки у нього ножиці.
Не скажу.
Гаразд. Я переслухав наш останній сеанс.
І як?
Мені спало на думку, що коли пацієнтка висловлює свої інтимні переживання — навіть якщо терапевту хочеться думати, що він заслужив новий рівень довіри, це може бути зовсім не так.