То що б це могло взагалі означати? Як ви думаєте?
Можливо, вона боїться, що терапія загрожує викрити інші інтимні переживання, які вона вважає більш приватними. Хоча визнаю, що таке може бути важко уявити.
Я б розповіла вам те, чого не хочу, аби ви знали, щоб приховати те, чого справді не хочу, аби ви знали.
Якось так.
Як на мене, звучить трохи мозкоправно.
Знаю. Власне, звучить як те, що я колись сказав.
Хай там як, оскільки ви виявили цю підступність у вашої пацієнтки, які жахи, на вашу думку, вона може приховувати?
Я не знаю. А що у вас є?
Марлон Брандо у фільмі «Дикун».
Перепрошую?
Це його репліка. «А що у вас є?» Хай там як, чому я маю вам розповідати? Хіба не в цьому суть маневру?
Ви досі уявляєте інтимні стосунки з братом?
Мій брат помер.
Співчуваю. Ви тому й пішли з ІВНД? Ну. Так. Звісно. Напевно. Я хотів запитати, чи не збираєтеся ви повернутися.
Ні.
Де ви вивчали німецьку мову?
У Німеччині.
Ви говорите без акценту.
Звідки ви знаєте?
Принаймні на слух. Моя бабуся говорила німецькою. Німецькою та їдишем.
Там був німецький пілот, який мною зацікавився.
У вас був роман?
Ні. Але Боббі цього не знав. Я сказала йому, що це не його справа. Я хотіла показати йому, що він прикидається.
Він ревнував?
І не кажіть.
Вам сподобалося в Німеччині?
Так. Вона мене здивувала. Думаю, німецьку я вивчала старанніше, ніж будь-яку іншу мову. У мене було, мабуть, десять зошитів різних кольорів. Артиклі важкі. І дуже виховане суспільство. Я занотовувала спостереження у своєму робочому зошиті.
Ваш друг натоді вже пішов з Інституту. Правильно?
Так.
Але ви не через це вирішили кинути математику?
Ні. Я б усе одно кинула.
Ви сумуєте за нею?
Це як сумувати за померлими. Вони вже не повернуться. Давні питання з основ математики, певно, так і турбуватимуть мене вві сні. І бувають моменти, коли я сумую за самим світом обчислень. За розв’язанням задач. Коли після багатоденної праці все раптом стає на свої місця, наче загублена тварина, замріяна і не дуже тямуща. Перша думка тоді — сказати: Ось ти де. Сказати: А я так хвилювалася. Ти навіть не намагаєшся перевірити свою писанину. Ти просто знаєш. Те, на що ти дивишся, — істина. Радісна мить.
Ви коли-небудь різали себе?
Чи я різала себе?
Так.
Ви, як той фокусник, що звідкись витягає пістрявого кроля. Ви це знаєте?
Ні. Я про ваші фантазії про самогубство. На чому ми зупинилися?
Я б не сказала, навіть якби знала.
Що змушує вас відчувати провину?
Крім того, що я народилася, так?
Крім цього. Так.
Думаю, я повинна сказати, що насамперед я дуже сумніваюся в тому, що людей штовхає на самогубство почуття провини. Коли ми були такими доброчесними?
Коли ви попрощалися з Малюком.
Так.
Він хотів знати, чи ви будете за ним сумувати.
Так.
Що ви йому відповіли?
Я не знала, що відповісти. Мене душив смуток. Я цього не очікувала.
Але ви більше ніколи його не побачите?
Ні.
Я не питатиму, звідки у вас така певність. І після скількох же років?
Восьми. Огдоада.
Огдоада?
У гностичних термінах.
А ви не маєте чіткого уявлення про те, що уособлював Малюк?
Він уособлював сам себе. Він — власна сутність, а не моя. Це все, що я насправді дізналася. Хай як ми трактували таку заяву. Я не зустрічала консультанта, який би не хотів його вбити.
Насамкінець ви, власне, уже полюбили його.
Він маленький, тендітний і хоробрий. Яким є внутрішнє життя ейдолона? Чи його думки і питання зароджуються в ньому? А мої в мені? Чи він є моїм творінням? А я його? Я бачила, як він зараджував собі з тими ластами і як він соромиться того, що його бачать. Його манера говорити, його постійне сновигання. Це був мій витвір? Я не маю таких талантів. Я не можу відповісти на ваше запитання. Традиція тролів і демонів, які стоять на сторожі запитів, мабуть, така ж стара, як і мова. І все ж другом, мабуть, має бути той, до кого можна доторкнутися. Я не знаю. У мене більше немає поглядів на реальність. Колись були. Перше правило світу — усе зникає назавжди. Аж до того, що якщо ми відмовляємося прийняти це, то живемо у фантазії.
Ви коли-небудь брали участь у програмі комплексної допомоги і профілактики? У ваших документах про це немає запису.
Ні. Але я, певно, прямую туди. Разом зі своїм довгим язиком.
Просто річ у тому, що я відповідаю за вас. Це насправді нічого не змінить. Але, можливо, я матиму краще уявлення про те, що з вами відбувається.