На долю зайве скаржитись не треба.
Вона дала вдостачу
Нам спритність, мужність і шляхетну вдачу —
Чесноти ці явити ми повинні!
З’являється Зара із кошиком у руці.
Зара
Сюди прекрасна Фенікс прийде нині.
У кошик цей красиві та духмяні
Скоріше квіти ви зірвіть для пані.
Дон Фернандо
Ходімо всі по квіти,
Я сподіваюсь пані догодити.
1-й раб
Зара
Я вас тим часом буду тут чекати.
Дон Фернандо
Ви, мої бідні друзі,
Шануєте мене не по заслузі.
Затямте, що віднині
Усі ми, браття, перед смертю рівні,
Бо стали всі рабами:
Мене в правах зрівняла доля з вами!
Всі йдуть, розкланюючись із Фернандо; залишається Зара, і з’являються Фенікс та Роза.
Фенікс
Наказала ти зірвати
Свіжих квітів запашних?
Зара
Фенікс
У барвах їх
Я шукатиму розради.
Роза
Чи не можеш ти сказати,
Що за сум тебе гнітить,
Дошкуляє кожну мить?
Зара
Фенікс
Сон минув, але журбою
Мучусь я несамохіть.
Заро, бідняку бува
Уночі насниться раптом,
Що зробився він багатим,
Вранці ж скаже він: овва!
Це був сон, а не ява.
Та коли він уві сні
Бачить злигодні страшні,
З ними знов зіткнеться зрання
І промовить: ці страждання
Не наснилися мені.
Не уникнути біди
І нема кінця стражданням.
Зара
Тільки, згідно з віщуванням,
Вмре хтось інший, а не ти.
Фенікс
Як я можу страх змогти?
Чую голос без кінця,
Що торочить: за мерця
Викупом ти маєш стати!
Я не знаю, що й казати!
Хто цей мрець злощасний?
З’являється Дон Фернандо з квітами.
Дон Фернандо
Фенікс
Дон Фернандо
Фенікс
Авжеж,
Голос цей і вид твій теж,
Слово честі, дуже дивні.
Дон Фернандо
Я позбавлений гордині
І радий тобі служити,
Знай, що містять ключ ці квіти
Од моєї таїни —
Вранці розцвіли вони,
Щоб увечері змарніти.
Фенікс
Дивоцвітом, далебі,
Звуть цю квітку споконвіку.
Дон Фернандо
Зватимуть так кожну квітку,
Подаровану тобі.
Фенікс
Дон Фернандо
Фенікс
Дон Фернандо
Фенікс
Дон Фернандо
Що ж, такий талан людини:
В муках йти до домовини —
Це і є життєвий шлях.