Дон Фернандо
Я хотів подяку скласти,
Та король іде, Мулею.
Мулей
Він тебе зі мною бачив?
Дон Фернандо
Ні.
Мулей
Нам розійтися треба.
Дон Фернандо
Поки він сюди підійде,
Я сховаюсь за дерева,
Щоб на очі не поткнутись.
Фернандо йде, і з’являється Король.
Король
(убік)
Що за змова між Мулеєм
Та Фернандо? І навіщо
Зник один із них швиденько,
Ледь з’явився я поблизу?
Це неспроста все, напевно.
Так чи так, але за ними
Стежитиму обережно
Відтепер…
(Голосно.)
Вітаю щиро.
Мулей
О мій владарю.
Король
Безмежно
Радий зустрічі.
Мулей
Наказуй!
Король
Я засмучений, Мулею:
Над Сеутою вороже
Досі майорить знамено.
Мулей
Ти здобути місто можеш:
Вороги втечуть од тебе.
Король
Вигравши війну домашню,
Місто це здобуду легко.
Мулей
Не збагну, про що ти кажеш.
Король
Про Фернандо зараз йдеться:
Я гадав, він здасть Сеуту,
Щоб рабом не скніти в мене.
Тільки знай, Мулею-друже,
Що боюся я страшенно:
Як раба його тримати
Небезпечно нам у Фесі.
Не секрет, що співчувають
Бранцю інші полонені.
Я гадаю, через нього
Назріває ворожнеча.
А крім того, споконвіку
Є запроданці, Мулею,
Що відкрити каземати
Можуть за дзвінку монету.