Всіх жахає, далебі,
Зміна ця в його судьбі,
На інфанта зглянься ти…
Король
Годі, Фенікс! Підожди!
Хто нещасного інфанта
Змушує весь час страждати
І на вірну смерть іти?
Португальський принц, затям, —
В прикрій долі винен сам:
Він зректись не хоче віри,
От і мучиться без міри.
Що ж тепер робити нам?
Проти принца я нічого
Не задумував лихого.
Хай Сеуту нам віддасть,
І скінчиться ця напасть —
Все залежить лиш од нього.
З’являється Селім.
Селім
Двоє посланців прийняти
Просять їх з важливих справ.
Перший з них од Таруданта,
Другого Альфонс прислав
Португальський
.
Фенікс
(убік)
Днина клята!
Домогтися нелюб мій
Вирішив мене зарання.
Мулей
Ось загибель всіх надій!
Я сьогодні в час лихий
Дружбу втратив і кохання.
Король
Що ж, запрошуй посланців.
Фенікс, поруч сядь зі мною.
Вони сідають, через різні двері заходять Альфонс і Тарудант.
Тарудант
Альфонс
Тарудант
Альфонс
Тарудант
Альфонс
Тарудант
Альфонс
Ти, мов призахідне сонце…
Тарудант
Вічно владарюй, державцю…
Альфонс
Тарудант
Альфонс
Тарудант
Альфонс
Тарудант
Завжди будь таким звитяжцем…
Альфонс
Хай тобі щастить у всьому…
Тарудант
Як посмів мене урвати,
Нечестивцю, на півслові?
Альфонс
Знай, що там, де я знаходжусь,
Інший першим не говорить.
Тарудант
Я – вельможний мавр. У Фесі
Я немов у себе вдома
І тому перед чужинцем
Поступатися не хочу.
Альфонс
У освічених країнах
Із поштивості в усьому
Люди завжди перевагу
Віддають своєму гостю.
Тарудант
Щоб мене переконати,
Ти обрав поганий довід,
Бо чужинцю віддавати
Не збираюсь я нічого
.
Король
Киньте зайві суперечки,
Сядьте вдвох переді мною.
Шанувати гостя треба,
Португалець хай говорить.
Тарудант
(убік)
Альфонс