Тож слухай:
Я приїхав од Альфонса
Португальського монарха,
Чию славу непоборну
Смерть і заздрість не потьмарять.
Зичить він тобі здоров’я
І велить сказати ось що:
Раз так сталось, що на обмін
Не погодився Фернандо
І собі здобути волю
Не схотів ціною міста,
Вислухай нові умови —
Вдовольнять вони жадібність
І пиху яку завгодно.
Стільки золота і срібла
Він за принца дати згоден,
Скільки коштують два міста.
І тебе, як друга, просить
Згодитись на це, владарю.
Якщо ні, тоді король наш
Силою звільнить Фернандо:
На хребті крутому моря
Тисяча військових суден
Вже готові до походу.
Наш король клянеться честю,
Що здобуде перемогу:
Все палатиме довкола,
І проллється стільки крові,
Що надвечір бойовище
Стане, мов рубін, червоним,
Хоч смарагдовим здавалось
Донедавна в час ранковий.
Тарудант
Хоч мені відповідати
І не личить, як послові,
Та затям, християнине,
Я промовчати не можу:
Короля, мого владаря,
Зараз ти образив кровно,
А тому переказати
Можеш донові Альфонсу —
Хай наважиться поткнутись
Він до нас – і перш ніж сонце
Вийде вдосвіта на небо,
Щоб нічні змінити зорі,
Геть усе заллє довкола
Кров гаряча пурпурова —
Ніби квітів більш немає,
Крім гвоздик на полі бою.
Альфонс
О, якби ж то, мавре, був ти
Одного звання зі мною,
Вирішити суперечку
Ми зуміли б у двобої.
Хай на герць король твій вийде —
Мій не змусить ждати довго,
Я тобі це обіцяю.
Тарудант
Що ж, ловлю тебе на слові:
Виказав себе ти нині.
Дати відповідь достойну
Тарудант тобі зуміє.
Альфонс
Жду тебе на полі бою.
Тарудант
Я не забарюсь, не бійся,
Бо швидкий я, наче промінь.
Альфонс
Я прудкий, неначе вітер.
Тарудант
Я – вулкан непереборний.
Альфонс
Я – дракон, що вивергає
З пащі полум’я червоне.
Тарудант
Я – безумство.
Альфонс
Я – загибель.
Тарудант
Не злякав тебе мій голос?
Альфонс
Не убив тебе мій вигляд?
Король
Ви в моєму домі – гості.
Хай же хмара ворожнечі
Не потьмарить світло сонця.
На моїй землі нізащо
Кров пролити не дозволю.
Лиш одне бажання маю:
Вам служити як господар.
Альфонс
Я гостинності та ласки
Не прийму повік од того,
Хто завдав мені скорботи.
Не в гостях я тут, королю,
А приїхав за Фернандо —
Полегши б ти принцу долю.
Я, дізнавшись, що дозвілля
В цім маєтку ти проводиш,
Поспішив сюди скоріше,
Щоб зустрітися з тобою,
Бо терпець мій вже урвався —
Зваж усе, владарю, добре:
Ледве стримуючи гнів свій,
Я твого чекаю слова.
Король
Що ж, даремно слів на вітер
Я не кидаю, Альфонсе;
Знай: не віддаси Сеути,
Не побачить бранець волі.
Альфонс
Я за ним прибув із Феса
І не повернусь без нього:
До війни тепер готуйся.
Стрінемось на полі бою
Ми, посланцю, хто б не був ти.
Африка здригнеться скоро!