Выбрать главу

Король

Не ридаєш од скорботи? Ще й хвалитися посмів! Ти ідеш проти природи: Жалості не жди, якщо ти Сам себе не пожалів. Ти у власних муках винен, А не воля зла моя, — Тож не жди і співчуття: Ти явити жаль повинен, Потім пожалію я.

Король іде.

Дон Фернандо

Згляньтеся хоч ви, сеньйори, Заклинаю…

Тарудант

Що за горе!

(Іде.)

Дон Фернандо

О богине красоти, Доброчесності й покори, Заступись за мене ти Перед батьком.

Фенікс

О Аллах!

Дон Фернандо

І дивитися не хочеш? Споглядати сіромах Так не люблять юні очі.

Фенікс

О, яка біда! О жах!

Фернандо

Та хоча мою скорботу Не сприймаєш ти достоту, Й жалості нема в тобі, — Знай: од мене, далебі, Ти не краща ні на йоту, Може, навіть гірша ти!

Фенікс

Я боюсь тебе! Пусти! Тхне могилою від тебе! Що тобі, нещасний, треба? Я не в змозі це знести.

Фенікс іде.

З’являється Дон Хуан із хлібиною.

Дон Хуан

Роздобувши цю хлібину, Я від маврів ледь утік.

Дон Фернандо

Йде з часів Адама лік Прикрощам, які людину Переслідують весь вік.

Дон Хуан

Ось, візьми її.

Дон Фернандо

Про мене Ти піклуєшся даремне, Бо вмираю я.

Дон Хуан

Журба Крає серце.

Дон Фернандо

Та хіба Зло буває несмертельне? Всі ж бо смертні, кожен з нас! Із туманної безодні Підступає біль сьогодні, Ближчає останній час. О людино! Від проказ І хвороб, що є на світі, Гірша ти: собі життя Споконвіку без пуття Ти вкорочуєш щомиті, І нема їм вороття. Йде спокійно по землі І не думає людина, Що в майбутньому повинна Стати часткою її. Всіх чекає домовина, Всім відпущено свій строк, Бо людину кожен крок Наближає до могили: Навіть всемогутній Бог Тут змінити щось безсилий. Я вмираю без жалю, Тож візьміть мене на руки.

Дон Хуан

Крає серце біль розлуки.

Дон Фернандо

Любі друзі, я молю Волю справдити мою: Як остання прийде мить, Лахи ці з мене зніміть, Розшукайте у катівні Плащ магістра, що донині З честю я умів носить, І мене, прикривши ним, Поховайте; в ділі цім Не відмовить ворог ниций. Та позначте якось місце Поховання – хоч простим Вмру рабом на чужині, Та настануть кращі дні — Я ж для Господа завзято Храмів звоював багато: Він якийсь надасть мені.

Дон Хуан і Бріто виносять дона Фернандо.

З’являються Король Альфонс і португальські солдати з аркебузами.

КорольАльфонс