Донья Анхела
Облишмо жахи ці Господні!
Збагни, тебе ледь-ледь сьогодні
Не погубила жінка ця!
Заманить, брате, будь-кого
Така в свої облудні сіті.
Живуть же звабниці на світі!
Я певна, імені твого
Вона не знає. Вас, мужчин,
Постійно тягне на пригоди.
Ти теж не пропустив нагоди,
Побіг за нею навздогін.
Ти авантурниць обминай.
Дон Луїс
Як вечір провела ти нині?
Донья Анхела
У ліжку, наче в домовині,
Лежала й плакала, гай-гай.
Дон Луїс
Ти брата бачила?
Донья Анхела
На жаль,
Він з ранку ще не був у мене.
Дон Луїс
Його поводження нестерпне
І в серці збуджує печаль.
Донья Анхела
Тобі казала вже стократ:
Облиш ці скарги, ради Бога!
Ми – на утриманні у нього,
До того ж він – наш старший брат.
Дон Луїс
Що ж, коли так, то в добрий час!
Був я ображений за тебе.
Виходить, і мені не треба
Плекати в серці біль образ.
Гаразд, піду тепер до них,
Поводитися буду чемно.
(Іде.)
Сцена 9
Донья Анхела, Ісабель.
Ісабель
О, скільки щойно ми даремно
Острашок звідали пустих!
То що ж це діється навкруг?
Твій рятівник, котрий на диво
Повівся мужньо і сміливо,
Тепер наш гість та братів друг.
Донья Анхела
Я здогадалась, Ісабель,
Про це – і критися не стану, —
Коли довідалась про рану
І про злощасну ту дуель.
Але дивуюсь дотепер
Його рішучій поведінці:
Приїхав щойно до столиці,
В ту ж мить, як справжній кавалер,
Відважно кинувся у бій,
Готовий захистити жінку.
Він кров пролив у поєдинку,
І брат його поранив мій.
А інший брат привів у дім
Як гостя. Дихати несила,
Так бачити б його хотіла!
Я вірю лиш очам своїм.
Ісабель
Що ж, коли так, то в добру путь!
Я так зроблю, що дуже скоро
Його побачиш ти, сеньйоро.
Донья Анхела
Ти збожеволіла, мабуть!
Живу у царстві самоти…
Ісабель
Я до суміжної кімнати
Дорогу можу показати
Коротшу, ніж гадаєш ти.
Донья Анхела
Навіщо вся ця канитель?
Мені нема до нього діла!
А втім, з цікавості б хотіла
Я подивитись, Ісабель.
Ісабель
Дивись! Тут був раніше вхід,
А нині – шафа замість входу,
Ось шлях з в’язниці на свободу!
Донья Анхела