Твоїх думок збагнула хід.
Зробити отвір легко в ній,
Оскільки шафа дерев’яна,
І підглядати хоч до рана…
Ісабель
Ні, цікавіший задум мій.
Донья Анхела
Кажи.
Ісабель
Для тебе старший брат
Не міг ніяк знайти кімнати
Й велів на певний час закласти
Ці двері, що вели у сад.
Отож і шафа недарма
З’явилась тут для камуфляжу,
В ній посуд лиш, тож – зауважу —
Її ти зрушиш і сама.
Якщо мені не віриш ти,
То знай, колись в лиху годину
Я навіть влізла на драбину,
Щоб тут порядок навести.
Хотіла лиш протерти скло,
Та цвях зі стінки випав – раптом
Драбина, я і шафа разом
Попадали! Що тут було!
Я думала, мені гаплик!
Отож подякуй краще долі!
Одна лиш мить – і ти на волі,
Посунь для цього шафу вбік!
Донья Анхела
Яка швидка, одначе, ти.
Стривай, я хочу запитати:
Якщо до іншої кімнати
Я можу легко так ввійти,
То, мабуть, може і сусід
Також проникнути до мене?
Ісабель
Аби зробити це напевне,
Йому секрет узнати слід.
У отвір треба цвях встромить:
Йдучи до іншої кімнати,
Його ти мусиш витягати —
І шафа зрушиться в ту ж мить.
Донья Анхела
Нехай слуга подасть нам вість —
Скажи йому це незабаром,
Коли він прийде з канделябром —
Якщо із дому вийде гість.
Лежати тут нема причин,
Він небагато втратив крові.
Ісабель
І ми ввійти туди готові?
Донья Анхела
Я хочу знати, справді він —
Той лицар, що вступив у бій
І кров свою пролив за мене?
Якщо це так, тоді напевне
Обов’язок священний мій
Йому віддячити хоч тим,
Що я героєві такому
Догляну рану і при цьому
Лишусь невпізнаною ним.
Що ж, покажи мерщій тайник,
Той хід з в’язниці на свободу:
Клянуся, добру нагороду
Тоді дістане рятівник
За все, що він зробив.
Ісабель
Однак
Чи зможе він заради дами
Язик тримати за зубами?
Донья Анхела
Я певна, що такий смільчак,
Котрий сьогодні у бою
Явив усім свою достойність,
І благородство, і хоробрість
І вдячність заслужив мою,
Ні в чому не завдасть повік
Мені ніякої образи,
І необдуманої фрази
Не вимовить його язик.
У нього вдача не така,
Щоб зловживати честю жінки.
Хто здатний на шляхетні вчинки,
Не розпускає язика.
(Йдуть.)
Сцена 10
Кімната дона Мануеля. Пересувна шафа з полицями, заставленими посудом, жаровня і таке інше.
Дон Хуан, Дон Мануель, слуга зі свічником; згодом Дон Луїс та інший слуга.
Дон Хуан
Благаю вас, лягайте, друже.
Дон Мануель
А ви сприйміть пригоду цю байдуже,
Бо рана й справді незначна,
Мені турбот не завдає вона,
Я почуваюся бадьоро.
Дон Хуан
Зі мною доля обійшлась суворо.
У дім, де я давно вас жду,
Вона принесла радість та біду.
Я зустрічі радий, та водночас
Пораненим із сумом бачу вас,
До того ж – брат цього причина,
Хоч невелика тут його провина.