Косме
Книжки читаю я, а не листи.
Дон Луїс
Що ж, відповідь чудова.
Дон Мануель
Не гнівайтесь, така у нього мова.
Вам вистачить кількох годин,
Щоб впевнитись, що справжній блазень він.
Косме
Балакати люблю я навтямки
І жартом з вами поділюся залюбки.
Дон Мануель
З візитом, поки є ще час,
Я в дім один піду.
Дон Хуан
Чекаю вас
Я на вечерю.
Дон Мануель
Буду неодмінно.
Ти, Косме, речі вичисти сумлінно
І висуши.
Дон Хуан
Що ж, до вечері!
Ось ключ, щоб ви могли відкрити двері,
Візьміть. Вам знадобиться він,
У мене інший є. У домі вхід один.
(Убік.)
Так буде краще.
Секрет не розгадає він нізащо.
З моїм ключем до вашої кімнати
Приходитимуть слуги прибирати.
Сцена 12
Косме.
Косме
Іди, мій скарб, сюди: спочатку
Зроблю я огляд власному достатку.
У мандрах ми вже довгий час,
Тож глянемо, який прибуток в нас.
В заїздах жити – це не в домі,
Де всі найменші витрати відомі,
Де кожен лічать вам мідяк.
Ні, в мандрах все інакше, а відтак
Є шанс здобути щось, скоріш
Покласти до кишені зайвий гріш.
Ніщо не радує серця,
Як грошики з чужого гаманця.
(Розкриває баул і дістає гаманець.)
А ось і мій, ти ба який
Зробився він гладенький і важкий,
Неначе дівка хитра й спритна:
Лягла незаймана, прокинулась вагітна.
Я гроші полічу: які та скільки,
Аби хазяїн не приперся тільки.
Ось і його баул. До речі,
Я мушу з нього витягти всі речі
Швиденько. А чому це мушу
Заради них із себе гнати душу?
Невже, щоб догодити пану,
Повинен я свого зректися плану?
Нагоду пропущу таку
Спочити десь в безлюдному кутку?
А ти б хотів? – Авжеж! Від втіх
Заради пана відмовлятись – гріх!
(Йде.)
Сцена 13
З дверей, заставлених шафою, з’являються Донья Анхела та Ісабель.
Ісабель
Бачиш, тут нема нікого.
Гість пішов, – Родріго каже, —
І брати кудись подались.
Донья Анхела
Ось чому здійснити замір
Зважилася я нарешті.
Ісабель
І сама переконалась,
Що сюди пройти неважко!
Донья Анхела
Так, повинна я зізнатись,
Що боялася даремно:
Всі мої тривоги марні,
Бо нікого ми не стріли.
Ну, а двері відчиняти
Й зачиняти можна легко,
І ніхто цього не бачить.
Ісабель
А пощо сюди прийшли ми?
Донья Анхела
Щоб так само незабаром
Повернутися до себе:
Ось яка пригода здатна
Жінку збити з пантелику.
Цей мій вчинок безпідставний,
Захотіла я вчинити
Те, про що уже казала:
Нашим гостем випадково
Кабальєро став той самий,
Що за мене на дуелі
Бився нині так відважно.
Тож йому якийсь дарунок
Я збиралась підшукати.