Донья Анхела
Напишу йому листа я.
Ось візьми портрет.
(Пише.)
Ісабель
Тим часом
Другим я займусь баулом.
Подивлюся, що ховає
В нім прислужник. О, монети!
Мідяки одні жебрацькі
Із держави, де царюють
Лиш дублони та реали.
Що ж, я з нього пожартую!
Всі монети позбираю
Й замість них підсиплю приску!
Прийде неборак і скаже:
Це, мабуть, нечиста сила
Вмить усе моє багатство
Обернула на вугілля! —
Бо від горя не завважить
Він гарячої жаровні.
(Забирає гроші з гаманця й підкладає жаринки.)
Донья Анхела
Написала. Як гадаєш,
Де листа сховати краще,
Щоб його мій брат зненацька
Не помітив?
Ісабель
На подушці!
Гість один його побачить,
Щойно ковдру він одгорне.
Донья Анхела
Добру ти дала пораду!
Поклади листа і речі
Позбирай!
Ісабель
Не встигну, пані.
Чуєш, ключ встромили в двері!
Донья Анхела
Що ж, баритися не варто,
Ісабель, – тікати треба!
Ісабель
Донья Анхела й Ісабель зникають.
Косме.
Косме
Послужив собі я добре,
А коли вже так, то й пану
Послужу тепер охоче.
Але хто тут речі наші
Продавав з аукціону?
Боже правий, ця кімната
На базарну площу схожа!
Хто жартує з нами жарти?
Хто тут є? Нема нікого!
Ну, а раптом гість незваний
Причаївся і до мене
Озиватись не бажає?
Краще б не було нікого!
Бо мені, сказати правду,
Не хотілося б почути
Відповіді саме зараз.
Я вже й так через пригоду
Мало не тремчу від страху:
Раптом той, хто наші речі
Так порозкидав брутально,
Встиг понишпорити нині
В гаманці моєму також?
(Зазирає до гаманця.)
Боже правий! На вугілля
Обернулося багатство!
Хто б не був ти, чорт чи привид,
Нащо гроші ті, що вкрав я,
Ти тепер украв у мене?
Косме. Входять Дон Мануель, Дон Хуан і Дон Луїс.
Дон Хуан
Дон Луїс
Дон Мануель
Косме
Ох, сеньйори, кепські справи!
Бо якщо у вашім домі
Чорт завівся чи примара,
Нащо ви гостей пустили?
Вийшов я на мить буквально,
А вернувся, бачу: речі
Хтось розкидав по кімнаті,
Мовби це і не кімната,
А торговище звичайне.
Дон Хуан
Косме
Ні, нічого.
Тільки гроші, що тримав я
В цьому гаманці, сеньйори,
На прості вуглинки раптом
Обернулись.
Дон Луїс
Дон Мануель