Дон Мануель
Косме
Хоча і соромно, однак
Тут, як то кажуть, діло темне.
Отож, сеньйоре, недаремне
Мені тривожно, як-не-як.
Дон Мануель
Ну, годі – не мели дурниці.
Вогню подай-но, дармоїд!
Паперами зайнятись слід –
Ми їдемо вже зі столиці.
Косме
Спакую речі залюбки!
І ти злякавсь примар, як видно…
Дон Мануель
Замовкни! Слухати огидно
Твої безглузді балачки.
Мене дратують лиш вони
І не цікавлять аніскільки,
Та ще й від справ поважних тільки
Відволікають нас, збагни.
Піду прощуся з дон Хуаном.
Ти ж поки свічку запали.
(Йде.)
Косме
Примара не боїться мли,
Одначе я з моїм таланом
Їй прислужусь наприкінці,
Аби тут все було їй видко,
І полум’я заб’ється швидко
В ледь жевріючім каганці.
По нього йду. З вогнем в руках
Все ж краще, як довкола темно.
Я почуваюся непевно,
І душу обіймає страх.
(Йде.)
Кімната дона Мануеля.
Ісабель з’являється з-за шафи із закритим кошиком.
Ісабель
Всі пішли, сказав прислужник.
Добру я нагоду маю
У зазначеному місці
Залишити кошик. Страшно
І незвично так по дому
В потемках самій блукати,
Що й своєї тіні навіть,
Мов примари, я жахаюсь.
Господи, як я боюся!
Із усіх примар я, мабуть,
Перша, що згадала Бога.
Де ж це стіл? Від хвилювання
Пригадати я не можу,
Що і де стоїть в кімнаті.
Що ж робити? Раптом вийти
Я не зможу? Боже правий!
А як хтось мене зненацька
У кімнаті цій застане
І розкриє таємницю?
Ну, тоді – пиши пропало!
Що я чую? Хтось вже двері
До кімнати прочиняє.
Каганець в руці у нього.
Все! Кінець пригоді нашій!
Ні сховатися не можу,
Ні втекти назад крізь шафу.
Ісабель. З’являється Косме з каганцем у руці.
Косме
Привиде, ласкавий пане,
Я уклінно вас благаю
І на ваше благородство
Так поштиво сподіваюсь,
Що звертаюся з проханням,
Щоб мене ви не чіпали.
Тут чотири є причини:
Перша та, яку я знаю.
(Йде вперед, Ісабель прямує за ним, намагаючись лишатися непоміченою.)
Друга – добре вам відома.
Третя в тому полягає,
Що неважко здогадатись…
А четверта – вірш звичайний:
«Сеньйоро Невидимка,
Згляньтеся, благаю.
Я – самотній хлопчик,
Нізащо потерпаю».
Ісабель
(убік)
Ну, тепер при світлі вільно
Можна зорієнтуватись.
Він мене і не помітив.
Загашу вогонь негайно.
Поки він новий розпалить,
Я сховаюся за шафу.
Шум хіба якийсь почує,
Та мене він не побачить,
Так воно на краще вийде.
Косме
В голові гуде від страху!
Ісабель
(убік)
(Вдаряє Косме й гасить вогонь.)
Косме