Ой! Рятуйте! Убивають!
Хай сповідник швидше прийде!
Ісабель
Ісабель, Косме, з’являється Дон Мануель.
Дон Мануель
Що тут сталось?
Без вогню сидиш ти досі?
Косме
Привид враз одним ударом
І мене, й вогонь пристукнув.
Дон Мануель
Просто страх тебе змагає,
Ти й вигадуєш дурниці.
Косме
Вигадки болять, як справжні.
Ісабель
(убік)
Тільки б вихід розшукати!
Дон Мануель
(Наштовхується на Ісабель і хапає кошик.)
Ісабель
(убік)
Кепські справи!
Там – слуга, а тут – господар.
Дон Мануель
Косме, я впіймав примару!
Дай вогню!
Косме
Дон Мануель
Вже не випущу нізащо.
Дай вогню!
Косме
(Іде.)
Ісабель
(убік)
Я кошик
Залишу йому на згадку.
Ось і шафа. Прощавайте!
(Зникає, залишивши кошик в руках дона Мануеля.)
Дон Мануель
Хто б не був ти, не пручайся!
Я тебе попереджаю:
Спробуєш втекти – кинджалом,
Не вагаючись, ударю!
Тільки що це я тримаю?
Тут лише якась білизна!
Я вхопив повітря, мабуть.
Що це? Боже, ну й халепа!
Не збагну, що все це значить!
Дон Мануель. З’являється Косме з каганцем.
Косме
Вздріємо примару врешті.
Де ж поділася примара?
В чому справа?
Дон Мануель
Сам не знаю!
Ось залишила білизну,
А сама втекла поквапно.
Косме
От так диво, чи не правда?
Ти ж кричав іще недавно,
Що її тримаєш міцно,
А вона втекла. Що скажеш?
Дон Мануель
Я скажу, що ця примара —
Та, хто спритно так щоразу
Проникає до кімнати, —
Опинилась нині в пастці
І, щоб виплутатись якось,
Загасила світло раптом,
Тицьнула мені цей кошик
Й вибігла сама негайно.
Косме
Дон Мануель
Косме
Боже, розум я втрачаю!
Я ж її виразно бачив,
Перш ніж світло зовсім згасло!
Дон Мануель
Косме
Куценька.
Був на ній чернечий каптур.
Дух монаха-капуцина
В нас гостює, я гадаю.
Дон Мануель
Що привидиться зі страху!
Дай вогню, щоб роздивитись,
З чим до нас чернець приходив.
Кошик потримай.