(Йде.)
Кімната доньї Анхели.
Донья Анхела, Донья Беатріс, Ісабель.
Донья Анхела
І що ж там сталось під кінець?
Ісабель
Ледь не пішли всі плани нанівець!
Якби попалась я, то враз
Він викрити міг дуже легко нас,
Однак мені вдалось втекти
Крізь потаємний хід.
Донья Анхела
І знову ти
Ошуканим його лишила.
Донья Беатріс
Він впевнився, що потойбічна сила,
Невидима хтозна-чому,
У руки кошик віддала йому.
Донья Анхела
Коли ж одразу після цього
Побачення влаштую я для нього
За нашим планом, отоді вже точно
Сердешний тяму згубить остаточно.
Донья Беатріс
Тут легко, знаєш ти й сама,
І мудрецю рішитися ума.
Коли по нього серед ночі
Хтось прийде й, зав’язавши міцно очі,
Кудись потягне й приведе в покої
Багатої красуні молодої, —
А в нього думка лиш одна:
Куди це втрапив він і хто вона —
Тут розум втратити не диво.
Донья Анхела
Усе я добре зважила й, можливо,
Сьогодні вже, якби не ти,
Його б сюди веліла привести.
Донья Беатріс
Мій глузд і скромність всім відомі!
Донья Анхела
Про інше йдеться. Поки в цьому домі
Ти оселилась, жоден із братів
Його й на мить лишити б не схотів,
Оскільки для братів моїх
Ти – зірка, що невтримно манить їх.
Присутність їхня, зрозумій,
Не дозволяє план здійснити мій.
Ті самі. Ховаючись за кулісами, з’являється Дон Луїс.
Дон Луїс
(убік)
О небо! Де знайти людину,
Котра б дивилась на красу цю дивну
І не замилувалась нею,
Обмежена, глуха й сліпа душею?!
А я, хай навіть би й хотів,
Не в змозі приховати почуттів,
Одначе я навчитись мушу
Помірним бути й не ятрити душу.
Донья Беатріс
Зрадієш ти моїй пораді!
Я знаю, як не бути на заваді
І залишитись тут. Їй-право,
Мені розв’язку бачити цікаво.
Донья Анхела
Дон Луїс
(убік)
Про що це там шепочуться вони?
Донья Беатріс
Ми скажемо, що батько мій
Прислав по мене і велів мерщій
Вертатися. Нехай брати
Побачать мій від’їзд. А потім ти
Мене таємно впустиш знову…
Дон Луїс
(убік)
О Господи! Вони готують змову!
Донья Беатріс
…І я зі схованки зумію
Побачити усю твою затію…
Дон Луїс