Донья Беатріс
Розвага нині нас чекає дивна.
Донья Анхела
А що ми потім вияснимо їм,
Чому ти знов потрапила в цей дім?
Донья Беатріс
Невже зіграти в нас не стане тями,
Комедію якусь перед братами?
Дон Луїс
(убік)
Комедію? Ручуся головою,
Це мукою грозить мені новою!
Донья Беатріс
Знай, із суміжної кімнати
Таємно зможу я спостерігати,
Коли весь дім зануриться в пітьму,
Як прочиняєш двері ти тому,
Кого давно чекаєш, з ким
Зустрінешся, як з гостем дорогим.
Дон Луїс
(убік)
Так, змова їхня зрозуміла.
Ні, краще смерть, бо жити так несила!
Вона зробила вибір свій:
О муки ревнощів! Брат рідний мій
Її обранець, і таємне
Вона готує, криючись од мене,
Побачення. О днина клята!
Зрадливиця сьогодні прийме брата.
Вона вдалася до обману,
Надіючись ввести мене в оману.
Збираються вона і брат
Зі мною кепський розіграти жарт.
Я ж, дивлячись у вічі правді,
У їхніх планів стану на заваді.
Підступність їй же на біду!
Де б не сховалась, я її знайду,
Горища обійду й підвали!
Розбиті найчистіші ідеали,
Душа в пекельному вогні:
Заваджу їм – інакше смерть мені!
О небо! Поможи, благаю:
Від ревнощів дочасно я вмираю!
(Йде.)
Донья Анхела
Що ж, план чудовий! Завтра їм
Про твій від’їзд раптовий розповім.
Донья Анхела, Донья Беатріс, Ісабель.
З’являється Дон Хуан.
Дон Хуан
Донья Беатріс
Дон Хуан
Оце сюрприз!
Явили ласку небеса
Тому, кого жде осяйна краса.
Я заздрю сам собі, однак,
Сказати чесно, не збагну ніяк,
Чим я, пробачте вже за щирість,
Таку, сеньйоро, заслужив прихильність.
Собі я заздрю й водночас
Ненавиджу себе я через вас:
В мені вирують два чуття,
Я повен заздрості і каяття.
Донья Беатріс
Зізнання ваше це приємне.
Не хочу суперечити даремне,
Але чому тривалий час
Ви змусили мене чекати вас?
Мене забули ви, можливо?
Чи, може, це для вас не так важливо?
Ви щастю заздрите своєму
Чи маєте в душі якусь дилему
І каєтесь, що усміх долі
Не помічали з власної ви волі?
Таке принаймні відчуття
Від слів про заздрість вашу й каяття.
Дон Хуан
Образити вас не хотів.
І певен, ви не матимете гнів,
Словам довірившись моїм:
Я в дона Мануеля був, із ним
Обговорили вдвох мерщій
Його від’їзд раптовий.
Донья Анхела
Дон Хуан
Злякалась ти? Тобі недобре?
Донья Анхела
Страшить нас радість часом, наче горе.
Дон Хуан
Кохана сестро, радість ця,
Триватиме, на жаль, не без кінця.
Він завтра вернеться до нас.