Дон Мануель
Господи, та хто ж ти врешті?
Донья Анхела
Що ж, таїтися не варто,
Пристрасть у моєму серці
Так палає, що не вдасться
Приховати цю пожежу.
Та якщо нас хтось побачить,
На смертельну небезпеку
Наразитись доведеться.
Ви ж не знаєте про мене
Ще нічого! Не баріться,
Зачиніть, сеньйоре, двері
І кімнати, і вітальні.
Ця тривога недаремна!
Раптом хтось побачить світло
Чи почує нас і, певно,
Схоче увійти?
Дон Мануель
Гей, Косме!
Зачинити двері треба.
Жінка це, а не примара.
Косме
Звісно, я також це твердив.
(Обидва йдуть.)
Донья Анхела, згодом Ісабель.
Донья Анхела
Я потрапила у пастку,
Як же вирватись із неї?
Ісабель замкнула шафу,
Гість зачинить зараз двері.
Я у розпачі…
(З-за шафи з’являється Ісабель.)
Ісабель
Сеньйоро!
Брат питає вже про тебе.
Донья Анхела
Я врятована! Залишу
Їм непевність замість себе.
(Йдуть і причиняють шафу.)
З’являються Дон Мануель і Косме.
Дон Мануель
Що ж, продовжуйте, сеньйоро,
І не бійтесь: ви в безпеці.
Отже, ви розповідали…
Де вона?
Косме
Дон Мануель
Може, криється в алькові?
Йди вперед.
Косме
Було б нечемно
Йти мені перед сеньйором.
Дон Мануель
Все довкола добре треба
Обдивитись.
Косме
(Дон Мануель забирає в нього каганець і йде до алькова, за хвилину повертається.)
Дон Мануель
Косме
Добре хоч, що ця примара
Не прийшла, сеньйоре, в двері.
Дон Мануель
Косме
Сам не знаю. От халепа!
Це ж диявол, а не жінка —
Я весь час тобі це твердив!
Дон Мануель
Всю кімнату, Косме, зараз
Слід оглянути ретельно:
Раптом десь за килимами
Хід відкриється таємний?
Може, знайдемо зненацька
Отвір у стіні чи в стелі?
Косме
Я не бачу тут нічого,
Тільки шафу цю.
Дон Мануель
Будь певен,
Тут сховатись неможливо
І не вийти через неї —
Стільки посуду у шафі!
Ні, не тут дивитись треба.
Косме
Я, признатись, не цікавий.
Дон Мануель
Це не привид, безперечно,
З нами розмовляв, а жінка,
Бо вона злякалась смерті!