Дон Хуан
Не сумніваюсь,
Що жіночі всі печалі
Розганяють витребеньки
І полегшують прикраси.
А проте мені здається,
Повелась ти нерозважно.
Донья Анхела
В що я вбралася, байдуже,
Як мене ніхто не бачить.
Дон Хуан
Ти не знаєш, повернулась
Беатріс у дім до батька?
Донья Анхела
Так, гроза минулась ніби,
І зустрів її він радо.
Дон Хуан
Саме це й хотів я знати.
Під балкон її відправлюсь,
Як надворі споночіє.
На прощання зауважу:
Це вбрання тобі не личить.
Донья Анхела
З Богом йди і повертайся!
Дон Хуан іде. Повертається Донья Беатріс.
Донья Анхела
Зачини-но швидше двері!..
Донья Беатріс
Виплутались непогано
Ми з халепи. Під балконом
Буде він мене чекати.
Донья Анхела
Щойно в домі тихше стане,
Я покличу до кімнати
Дона Мануеля знову.
Поки ж підемо до спальні.
Донья Беатріс
Як скінчиться все щасливо,
Зватимуть тебе Примара.
Кімната дона Мануеля.
Дон Мануель та Ісабель виходять у темряві з-за шафи.
Ісабель
Ви посидьте тут тихенько,
Щоб ніхто не здогадався.
Дон Мануель
Ісабель
Боже, я тремчу від страху,
Хоч би двері зачинити.
(Йде.)
Дон Мануель
Господи, як нерозважно
Можна так ризикувати,
Невідомо задля чого
І не маючи уяви,
Що попереду чекає!
Нині у якомусь домі
Опинився я зненацька,
Чий господар благородний
І величний титул має.
Сумніви мене змагають,
Ну, а власний дім далеко.
Тільки що це? Хтось неначе
Двері тихо прочиняє
І заходить до кімнати.
Дон Мануель і Косме.
Косме
(рухаючись навпомацки)
Дякувати Богу, можу
Нині вільно, без острашки
Увійти я до кімнати.
Навіть морок не жахає,
Бо тепер моїм сеньйором
Зайнялася та примара –
Їй, нарешті, не до мене!
(Наштовхується на дона Мануеля.)
Ой, вона ще не відстала!
Хто це? Хто тут є?
Дон Мануель
Замовкни,
Хто б не був ти, бо кинджалом
Прошпигну тебе я зараз!
Косме
Ні, мовчатиму вже краще,
Мов бідняк в покоях панських.
Дон Мануель
Він – слуга, і в цій кімнаті
Опинився випадково.
Ось нагода розпитати,
Де я й хто господар дому.
(Голосно.)
Чий це дім, кажи негайно!