Косме
Ісабель
Сюди, будь ласка!
Йдіть зі мною!
Дон Мануель
Ісабель
Швидше! Я прийшла за вами.
Та не бійтеся нічого!
Косме
(Ісабель бере Косме за руку й веде за шафу.)
Дон Мануель.
Дон Мануель
Чи з’ясуємо нарешті,
Що обман цей означає?
Косме! Ти мовчиш? От дурень!
Косме! Косме! Боже правий,
Я наштовхуюсь на стіни!
Ми з ним щойно розмовляли…
Мов крізь землю провалився.
Я насправді тяму втрачу.
Тільки ж увійти повинен
Хтось нарешті до кімнати,
Я й побачу, що до чого.
А тим часом я сховаюсь
У алькові, щоб дізнатись,
Хто ж вона, ота примара.
(Йде.)
Кімната доньї Анхели.
Донья Анхела, Донья Беатріс, служниці, згодом Косме та Ісабель.
Донья Анхела
(до доньї Беатріс)
Вже дон Хуан подався з дому
Під твій балкон, а Ісабель
Пішла в кімнату нам відому.
І вже за мить дон Мануель
Тут з’явиться, я певна в цьому.
Той випадок із дон Хуаном
Затримав хід подій, однак
Тепер усе іде за планом.
Донья Беатріс
Донья Анхела
Служниця
Так,
Я чую кроки біля входу.
З’являється Ісабель, ведучи за руку Косме.
Косме
Ой, лишенько! Куди я йду?
Попав сюди як на біду!
Та ні… Віщує ніч пригоду…
Таких красунь не бачив зроду!
Невже потрапив я до раю?
Чи я не Косме, а герой
Романів лицарських?
Ісабель
Ось той,
Кого… та хто це?
Косме
(убік)
Помираю!
З життям прощаюсь… ой-ой-ой!
Донья Анхела
Ісабель
(до доньї Анхели)
У пітьмі сталася омана —
Слугу взяла я замість пана.
Донья Анхела
Ця необачність, так і жди,
Ще доведе нас до біди.
Ісабель
Донья Анхела
Ще хвилина –
Й пропала витівка моя.
Донья Беатріс
(убік)
Слід ошукати челядина.
Гей, Косме!
Косме
Донья Беатріс
Косме
Донья Анхела
Не бійся, Косме, ти ж мужчина!
Косме