Дон Мануель
(Кладе руку на ефес шпаги.)
Дон Луїс
Дон Мануель
Це ви? Що все це значить?
Косме
(убік)
Дон Луїс
Недостойний кабальєро,
Гість підступний і безчесний,
Як посміли ви людину
Щиру, що в житті своєму
Стільки вам добра зробила,
Так знеславити ганебно?
Що ж, готуйтесь до двобою!
Дон Мануель
Шпагу я, згнітивши серце,
Лиш для захисту добуду.
Як образливо й нестерпно
Все це бачити і чути.
Вам мене убити треба?
Та надія ваша марна,
Бо життя моє безсмертне,
Як терплю таку наругу.
Не старайтеся даремно:
Вбити вам мене не вдасться,
Як від горя не помер я.
Ваша сила і хоробрість
Смуток мій не перевершать.
Дон Луїс
Що ж, перейдемо до справи.
Дон Мануель
Ні, стривайте! Все відверто
Я хотів би з’ясувати.
Дон Луїс
Ясно й так, про що тут йдеться!
До негідниці таємно
Ви проходили в ці двері.
Що тут ще незрозуміло?
Як стерпіти це безчестя!
Дон Мануель
Можете мене протнути
Тисячу разів у серце,
Та клянусь, ні сном ні духом
Я не знав про хід таємний.
Дон Луїс
А чого ж ви зачинились
Й сидите в кімнаті темній?
Дон Мануель
(убік)
(Голосно.)
Дон Луїс
Напевне
Бачив я: ви тут сховались!
Чи мені вже очі брешуть?
Дон Мануель
Очі часто нас підводять,
І на це зважати треба.
Дон Луїс
Дон Мануель
Дон Луїс
Отже, вірити не треба
Ні очам, ні вухам власним,
Тільки вам…
Дон Мануель
Ну, досить з мене!
Більш ні слова, бо інакше
Кров, сеньйоре, тут проллється.
Сам себе життя рішу я,
Раз такий вже випав жереб.
Тож нехай закони дружби
Вже пробачать нам шляхетно:
Що ж, як випало нам битись,
Маємо вчинити чесно.
На середину кімнати
Каганець поставлю, певно.
Щоб ніхто нам не завадив,
Зачиніть, будь ласка, двері,
Ну, а я тим часом другі.
На підлогу покладемо
Ключ, щоб вільно вийшов звідси
Той, кому всміхнеться жереб.
Дон Луїс
А до шафи я підсуну
Стіл, щоб раптом через неї
Не ввійшов ніхто знічев’я,
Перешкодивши дуелі.
(Піднімає стіл і помічає Косме.)
Косме
Дон Луїс
Дон Мануель