Дон Мануель
(убік)
Допоможіть, небесні сили!
На мене вкотре біди напосіли.
У прірву впав я з висоти!
Як вихід із безвиході знайти?
Він їй не кавалер, а брат, –
Це гірше й небезпечніше стократ,
Бо голос родової крові
Честь дому ставить вище од любові.
Вступлюсь за неї – без жалю
Кров брата її рідного проллю,
Як зрадник вкриюся презирством,
Бо за гостинність відплачу злочинством.
А викажу її братам,
Теж зрадником зроблюсь. Не знаю сам,
На що тут зважитись мені.
Терзають душу роздуми сумні:
Вступлюсь – я зрадник в ту ж хвилину,
І боягуз – якщо її покину.
Її врятую – я відступник,
А викажу братам – лихий підступник.
Зі скрути вийду я цієї,
Якщо в двобої я помру за неї!
(До доньї Анхели.)
Не бійтесь! Я, сеньйоро, з вами!
Честь стати нам велить на захист дами.
(Стукають у двері.)
Косме
В двері стукають.
Дон Мануель
Напевно,
Дон Луїс.
(До Косме.)
Чого чекаєш?
Відчиняй.
Донья Анхела
О, я нещасна!
Це мій брат.
Дон Мануель
За мною станьте
І не бійтеся нічого.
Я вас буду захищати.
(Донья Анхела стає позаду дона Мануеля, Косме відчиняє двері.)
Сцена 15
Дон Луїс, Донья Анхела, Дон Мануель, Косме.
Дон Луїс
Я прийшов… Та що це, Боже?!
Зрадниця!..
(Помічає донью Анхелу й видобуває шпагу.)
Дон Мануель
Ні, постривайте!
Залишіть у піхвах шпагу!
Я вас ждав у цій кімнаті,
Раптом бачу – хтозна-звідки
Несподівано для мене
Тут з’явилася ця дама
Й каже, що вона сестра вам.
Це, сеньйоре, чиста правда,
І даю вам слово честі,
Що її я вперше бачу.
Та однаково поклявся
Я цю даму врятувати,
Хоч би й важив головою.
Поєдинок планували
Ми продовжити без свідків,
Щоб ніхто не зняв тут галас.
Щойно у безпечне місце
Відведу, сеньйоре, даму —
Знову я до ваших послуг.
Для шляхетного ідальго
Честь і шпага найдорожчі.
Відпустіть мене, будь ласка,
В справі честі, як недавно
Відпускав я вас по шпагу.