— У Джоні був особливий статус, — розповіла Лорін Пауел. — Він приходив до нас у гості, і наші родини зблизилися. Стів ніколи не образить його навмисне. Більшість людей у житті Стіва можна замінити. Але не Джоні.
Джобс описав мені свою повагу до Айва:
Джоні вдалося змінити не лише Apple, але й світ, і то дуже відчутно. Він з біса інтелігентна людина в усіх сенсах. Він тямить у бізнес-концепціях, маркетингових концепціях. Він учиться дуже просто — отак, клац, і все. Він розуміє, що ми робимо з нашим ядром, краще, ніж будь-хто інший. Якщо в мене і був духовний партнер у Apple, то це був саме Джоні. Ми з Джоні вигадали більшість продуктів удвох, а тоді притягнули інших і сказали: «Слухайте, що ви про це думаєте?». Він розуміє загальну картину так само, як і найдрібніші деталі кожного продукту. І він розуміє, що Apple — це компанія, яка створює ці продукти. Айв не просто дизайнер. Ось чому він працює зі мною напряму. У нього більше операційної сили, ніж у будь-кого в Apple, крім мене. Немає жодної людини, яка може вказати йому, що робити, чи послати його в дупу. Бо я так закерував.
Як і більшості дизайнерів, Айву подобалося аналізувати філософію та крок за кроком утілювати її в конкретний дизайн. Для Джобса цей процес був радше інтуїтивним. Він показував на моделі й ескізи, які йому припали до душі, і викидав ті, що йому не подобалися. Айв таким чином збирав підказки й розробляв концепти, які Джобс благословляв.
Айв був фанатом німецького промислового дизайнера Дітера Рамса, який працював у фірмі Braun, що випускала електроніку. Рамс проповідував євангеліє «Менше, але краще» — Weniger aber besser — і, як і Джобс та Айв, працював над кожним новим проектом так, щоб якомога більше його спростити. З того часу як у першому буклеті Apple з’явилася фраза «Простота — це остаточна витонченість», метою Джобса стала така простота, що приходить від переборювання складнощів, а не від уникання їх.
— Щоби зробити щось просте, справді зрозуміти виклики, які заховані в проекті, і відшукати елегантні рішення, — сказав він, — потрібно багато й важко працювати.
В Айвові Джобс знайшов споріднену душу, яка також прагнула справжньої, а не лише поверхневої простоти. Сидячи у своїй дизайнерській студії, Айв описав свою філософію:
Чому ми припускаємо, що просте — це хороше? Тому що, коли йдеться про матеріальні продукти, ми маємо відчувати, що можемо керувати ними. Коли ви наводите порядок у складнощах, то знаходите спосіб, як змусити продукт підкоритися вам. Простота — це не просто візуальний стиль. Це не просто мінімалізм чи відсутність безладу. Для простоти потрібно копати в глибину складнощів. Щоби досягти справжньої простоти, вам потрібно сильно заглибитися. Наприклад, щоб уникнути загвинчування шурупів на чомусь, ви можете прийти до того, що продукт буде надзвичайно складним і надзвичайно заплутаним. Кращий спосіб більше заглибитися в простоту — це розуміти все про конкретний проект і те, як він зроблений. Ви маєте глибоко розуміти сутність продукту, щоби позбутися частин, які не є життєво необхідними.
Це був фундаментальний принцип, у який вірили Джобс та Айв. Дизайн — це не лише зовнішній, поверхневий вигляд продукту. Він має відображати суть цього продукту.
— Більшість людей уживає слово «дизайн» на означення зовнішнього вигляду, — сказав Джобс часопису Fortune невдовзі після того, як знову перейняв кермо влади в Apple. — Але як на мене, то це найневдаліше витлумачення значення цього слова. Дизайн — це сутнісна душа будь-якого створеного людиною продукту, яка зрештою виражає себе в послідовних зовнішніх шарах.
У результаті процес розробки дизайну продукту в Apple був нерозривно пов’язаний із тим, як цю річ мали проектувати й виготовляти. Айв описував один із Power Мас компанії Apple:
— Ми хотіли позбавитися усього, шо не було абсолютно необхідним. Для цього потрібна була повна взаємодія між дизайнерами, розробниками продукту, інженерами та виробничим колективом. Ми постійно поверталися до початку, знову й знову. Чи потрібна нам ця частина? Чи можливо, щоби річ виконувала функції чотирьох інших частин?
Важливість зв’язку між дизайном продукту, його сутністю і тим, як він був виготовленим, Джобс і Айв продемонстрували, коли подорожували Францією і зайшли до магазину, де торгували кухонним приладдям. Айв узяв у руки ножа, який йому дуже сподобався, але відразу розчаровано поклав на місце. Джобс зробив те саме.
— Ми обоє помітили крихітний шматочок клею між ручкою та лезом, — пригадував Айв.
Вони обидва зауважили те, як хороший дизайн ножа був зіпсований тим, як його виготовили.
— Нам неприємно думати, що наші ножі зліпили докупи клеєм, — сказав Айв. — Ми зі Стівом переймаємося такими дрібницями, які руйнують чистоту та применшують сутність чогось такого, як те начиння, і ми поділяємо думку про те, як слід створювати продукти, які би виглядали чистими й безшовними.
У більшості компаній система виготовлення продукту, як правило, визначає дизайн. Інженери формулюють свої уточнення та вимоги, і тоді дизайнери приходять із футлярами й ракушками, котрі вміщатимуть начинку, яку виготовлять перші. На думку Джобса, процес мав рухатися в зворотному напрямку. На початку роботи компанії Apple Джобс узгодив дизайн системного блоку оригінального Macintosh, а інженери мали підігнати свої плати та компоненти під нього.
Після того як його випхали з Apple, процес знову повернувся до залежності дизайну від інженерії.
— До того як Стів повернувся в компанію, інженери казали: «Ось нутрощі» — процесор, жорсткий диск, — і тоді ці компоненти відправлялися дизайнерам, щоби вони загорнули їх у коробочку, — розповідав головний маркетолог Apple Філ Шиллер. — Якщо робити це в такий спосіб, то в результаті виходять жахливі продукти.
Але коли Джобс повернувся й заприязнився з Айвом, то визначальна роль знову почала тяжіти в бік дизайнерів.
— Стів продовжував переконувати нас, що хороший дизайн — це невід’ємна риса, яка зробить нас великими, — сказав Шиллер. — Дизайн знову став визначати виробництво продукту, а не навпаки.
Час від часу це могло мати неприємні наслідки — як тоді, коли Джобс та Айв наполягали, що потрібно використовувати цільний шматок матового алюмінію для країв iPhone 4, навіть коли інженери хвилювалися, що це погано впливатиме на антену. Але особлива виразність дизайну продукції Apple — iMac, iPod, iPhone, та iPad — відокремить компанію серед інших і сприятиме її тріумфам протягом років після повернення Джобса.
Студія дизайну, де царює Джоні Айв, розташована на першому поверсі другого корпусу на Нескінченній вулиці (англ. Infinite Loop — вулиця, яка оточує шість корпусів головного управління Apple. — Прим. пер.). Вона захищена тонованими вікнами та важкими плакованими, зачиненими дверима. Всередині міститься скляна кабіна — приймальня, куди мають доступ два помічники-охоронці. Навіть високопосадові працівники компанії не мають доступу туди без особливого дозволу. Більшість моїх інтерв’ю з Джоні Айвом для цієї книжки проводилися в інших місцях, але якось у 2010 році він поклопотався про те, щоби я мав змогу провести один день, оглянувши студію й послухавши розповіді про те, як Айв із Джобсом співпрацювали там.
Зліва від входу притулилося тісне приміщення, де згурмилися робочі місця молодих дизайнерів; справа — схожа на печеру головна кімната з шістьма довгими сталевими столами, де виставлені витвори, робота над котрими саме в процесі. За головною кімнатою розташувалася комп’ютеризована студія дизайну, заповнена робочими станціями, — з тієї кімнати можна перейти в іншу, де стоять формувальні машини, які перетворюють те, що на екрані, у моделі з пінопласту. За цим — приміщення, де проводиться роботизоване зафарбовування розпилювачем моделей, щоби вони виглядали, наче справжні. Інтер’єр був доволі індустріальним, з декором у металічно-сірих тонах. Листя на деревах надворі відкидали рухливі візерунки світла й тіней на тонованих вікнах. Тло створювала музика в стилі техно й джазу.