— Я був просто приголомшений, — згадував він. — Я стояв із Майклом, але тримав усе в собі, бо то було б обвинувальним вироком стратегічному керуванню мультиплікацією в той період. Адже за десять років після «Короля Лева», «Красуні та чудовиська» і «Аладіна» були десять років повного застою, не робилося геть нічого.
Айґер повернувся до Америки і провів фінансовий аналіз, у ході якого виявив, що за останні десять років вони навіть утратили гроші на мультиплікації і майже нічого не зробили для творення допоміжної продукції. На своїх перших зборах, як директор компанії, він надав членам правління результати аналізу, і дехто дуже розізлився через те, що раніше навіть не здогадувалися про цю проблему.
— Наша компанія розвивається так, як розвивається мультиплікація, — розповідав Айґер членам правління. — Хітовий мультфільм спричиняє велику хвилю, круги від якої розходяться у кожну частину нашого бізнесу — від персонажів парадів до музики, парків, відеоігор, телебачення, Інтернету та іншої продукції. Якщо ми не матимемо того, що створює хвилі, компанія не буде успішною.
І він запропонував правлінню кілька виходів. Вони могли залишити те саме керівництво мультиплікацією, проте Айґер сумнівався, що це спрацює. Вони могли звільнити керівництво й узяти когось іншого, однак Айґер не знав, хто б це міг бути. Або ж вони могли купити Pixar.
— Проблема в тому, що я не знаю, чи Pixar продається, а якщо і продається, то коштуватиме він величезні гроші, — сказав він.
Правління вповноважило його дізнатися про деталі такої угоди.
Айґер вирішив піти незвичним шляхом. Коли він уперше говорив про це з Джобсом, то зізнався про одкровення, яке отримав, перебуваючи в Гонконзі, і як це переконало його, що компанія Disney дуже потребує Pixar.
— Це те, за що я любив Боба Айґера, — пригадував Джобс. — Він узяв і розповів мені про все. Це ж найдурніша річ, яку коли-небудь можна допустити, починаючи перемовини. Та це згідно з традиційними правилами. Він виклав усі свої карти на стіл і сказав: «Ми в біді». І мені відразу він сподобався, бо я також так працював. Давай покладемо всі карти на стіл і побачимо, де вони опиняться.
Насправді ж то не був шлях, яким часто йшов Джобс. Зазвичай він починав перемови, кажучи, що продукція іншої компанії — повне лайно.
Джобс і Айґер багато гуляли разом по містечку Apple у Пало-Альто і на гірськолижному курорті Сан-Веллі. Спочатку вони придумали новий план щодо поширення продукції: Pixar отримає всі права на фільми та персонажів, які вони досі зробили, a Disney натомість матиме пакет акцій у Pixar, який платитиме Disney невеликий гонорар за поширення фільмів у майбутньому. Та Айґер хвилювався, що подібна угода зробить Pixar конкурентом для Disney, незважаючи на те, що Disney матиме їхній пакет акцій. І він почав натякати, що, можливо, їм треба зробити щось більше.
— Хочу, щоби ти знав, що я мислю про це нетрадиційно, — говорив Айґер.
Джобс, здавалося, заохочував такий наступ.
— За деякий час ми обоє зрозуміли, що наша розмова веде до дискусії з приводу купівлі, — пригадував Джобс.
Та для початку Джобсу потрібно було благословення Джона Ласетера і Еда Кетмула, і він запросив їх до себе в гості. Він одразу почав говорити про справи.
— Нам треба краще взнати Боба Айґера, — сказав він їм. — Може, ми захочемо допомогти йому переробити Disney. Він хороший хлопець.
Спочатку вони були налаштовані скептично.
— Стівен помітив, що ми були досить шоковані, — згадував Ласетер.
— Якщо ви не захочете цього робити, все нормально, але я хотів би, щоби ви ближче познайомилися з Айґером перш, ніж вирішити це, — продовжував Джобс. — Я був налаштований так, як і ви. Але мені і справді дуже сподобався цей чоловік.
Він пояснив, як легко було домовитися про те, що серіали телеканалу ABC будуть на iPod.
— Компанія з ним відрізняється від Disney з Айзнером, як день від ночі, — додав він. — Айґер дуже прямий, і з ним немає надмірної драматичності.
Ласетер пригадував, що він і Кетмул сиділи там із відкритими ротами.
Айґер почав діяти. З Лос-Анджелеса він прилетів до Ласетера на вечерю, і вони проговорили далеко за північ. Він також вечеряв із Кетмулом, а потім навідав студії Pixar, де був один, без Джобса та будь-якого іншого оточення.
— Там я зустрів усіх режисерів сам-на-сам, і кожен із них запропонував мені свої фільми.
Ласетер пишався тим, наскільки його команда вразила Айґера, і це, звісно ж, сприяло кращому ставленню до Айґера.
— Я ніколи не пишався більше Pixar, ніж того дня, — казав Ласетер. — Усі команди та пропозиції були досконалі, і Боба це дуже вразило.
І справді, після того як Айґер побачив, що чекає на глядача — «Тачки», «Рататуй», «Воллі», — він сказав головному фінансовому директору Disney. «О Господи, в них чудові речі. Нам просто необхідна та угода. Це ж майбутнє компанії». Він визнав, що не мав віри в мультфільми, які розробляли мультиплікатори Disney.
Тоді вони запропонували, що придбають Pixar за 7,4 мільярда доларів у акціях. Так Джобс стане найбільшим акціонером Disney і матиме близько 7 % акцій, тоді як Айзнер має 1,7 %, а Рой Дисней — 1 % акцій. Мультиплікація здійснюватиметься у Pixar, а відділом керуватимуть Ласетер і Кетмул. Pixar буде незалежною інституцією зі студіями і головним офісом у місті Емерівіль, у них навіть залишаться ті ж самі електронні адреси.
Айґер попросив Джобса, щоби той у неділю вранці привів Ласетера і Кетмула на таємні збори в Century City — комерційний район Лос-Анджелеса. На зустрічі вони мали б звикнути і почуватися комфортно з тією радикальною і вартісною угодою.
— Якщо я надто захоплюся чи говоритиму багато, штурхни мою ногу під столом, — попросив Ласетер у Джобса, коли вони були вже на парковці й готувалися сісти в ліфт.
Джобсові таки довелося це зробити один раз, але загалом Ласетер зробив хорошу презентацію.
— Я розповів про те, як ми робимо фільми, що є нашою філософією, що ми чесні один з одним і як ми виховуємо творчі таланти, — пригадував він.
У правління було багато питань, і Джобс та Ласетер відповіли на більшість із них. Джобс також говорив про те, наскільки захоплююче сполучати мистецтво з технологією.
— Такою була наша культура, все так, як було в Apple.
До того як правління Disney затвердило злиття, нізвідки з’явився Майкл Айзнер, котрий намагався перешкодити цьому. Він зателефонував Айґеру і сказав, що ціна занадто висока.
— Ви можете виправити мультиплікацію самі, — сказав Айзнер.
— Як? — поцікавився Айґер.
— Я знаю, що ви можете, — повторив Айзнер.
Айґера почало це дратувати.
— Майкл, як ти можеш казати, що я це виправлю, якщо ти сам не виправив тих помилок? — запитав він.
Айзнер відповів, що хоче прийти на збори правління, хоч він більше і не був членом правління, і висловитися проти покупки. Айґер не погоджувався, і Айзнер зателефонував Воррену Баффету — серйозному акціонеру, та Джорджу Мітчелу, який був головним режисером. Колишній сенатор переконав Айґера — мовляв, нехай Айзнер скаже своє.
— Я сказав правлінню, що їм не потрібно було купувати Pixar, адже вони і так володіли вісімдесятьма п’ятьма відсотками фільмів, які зробила Pixar, — згадував Айзнер.
Він мав на увазі, що компанія Disney отримувала відсоток від прибутку уже зроблених фільмів і мала права для того, щоби робити продовження і використовувати персонажів.