Стів планував найняти прекрасних авторів підручників, щоби вони створили цифрові версії, й зробити це особливістю iPad. На додачу до цього він проводив зустрічі з серйозними видавцями, як то Pearson Education, щоби вони стали партнерами Apple.
— Процес сертифікування підручників корумпований, — сказав Джобс. — Але якщо ми зробимо підручники безкоштовними і вони йтимуть в комплекті з iPad, тоді їх не потрібно буде сертифікувати. Дурнувата система на державному рівні залишиться такою ще протягом десятиліття, і ми можемо дати їм можливість розладнати весь цей процес і зекономити гроші.
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ
НОВІ БИТВИ
І відголоски старих…
За кілька днів після того, як в січні 2010 року iPad був представлений, Джобс провів зібрання працівників на території Apple. Замість того щоби радіти про запуск нового революційного продукту, він довго обурювався, що Google виробляє нову операційну систему Android. Джобс дуже розлютився через те, що Google посміла змагатися з Apple на ринку мобільних телефонів.
— Ми ж не пішли в пошуковий бізнес, — сказав він. — А вони пішли в телефонний бізнес. Безсумнівно, вони хочуть убити iPhone. Але ми не дозволимо їм цього зробити.
За кілька хвилин на зборах заговорили про інше, але Джобс повернувся до своєї тиради й атакував Google за їхній відомий слоган.
— Я хочу повернутися до попереднього питання і сказати ще дещо. Їхня мантра «Не сотвори зла» — це все дурня.
Джобс почувався, наче його зрадили особисто. Керівник Google Ерік Шмідт був у правлінні Apple під час розвитку iPhone і iPad, а засновники Google Ларі Пейдж і Сєргєй Брін сприймали його, як свого наставника. Він почувався обікраденим. Сенсорний екран Android мав усе більше і більше характеристик від того, що створив Apple, — сенсорність екрану, зчитування, мережа програм (apps).
Джобс намагався відрадити Google від створення Android. У 2008 році він поїхав у головний офіс Google біля Пало-Альто і вилаяв Пейджа, Бріна і керівника команди розробників Android Енді Рубіна. (Через те, що Шмідт саме був членом правління Apple, він урятувався від дискусій.)
— Я сказав, що якщо у нас будуть хороші стосунки з Google, то ми гарантуємо їм доступ до iPhone і дамо їм одну чи дві піктограми на екрані, — пригадував він.
Але він також погрожував — мовляв, якщо Google і надалі розроблятиме Android і користуватиметься можливостями iPhone, як от сенсорність екрану, то він судитиметься з ними. Спочатку Google не дозволяла собі копіювати певні властивості, але в січні 2010 року компанія НТС представила телефон Android, у якому був сенсорний екран і багато інших властивостей iPhone, навіть його вигляд. У тому й був контекст Джобсового проголошення, наче слоган від Google «Не сотвори зла» — це «дурня».
I Apple подала в суд на HTC (і, відповідно, Android) зі скаргою на порушення її 20 патентів. Серед них — патенти на сенсорність; посунути, щоби відкрити; подвійне натиснення для збільшення; защіпити та відпустити і сенсори, які визначали, в якому положенні перебуває апарат. Вдома, після того як судовий позов уже був написаний, Джобс був таким злим, яким я його ніколи ще не бачив:
Ми в нашому судовому позові написали: «Google, ти, трясця твоїй матері, передерла все з iPhone, а твої продажі розорили нас». Величезна крадіжка! Я боротимуся до смерті, якщо треба буде, я витрачу кожен цент із тих 40 мільярдів доларів, які є в Apple, щоби довести правоту.
Я знищу Android, бо це крадений продукт. Я навіть можу почати ядерну війну з цим. Вони страшенно бояться, бо знають, що винні. Всі інші продукти від Google, крім пошуку, — Android, GoogleDocs — лайно.
Після цієї тиради Джобс отримав телефонний дзвінок від Шмідта, який склав свої повноваження у правлінні Apple минулого літа. Він запропонував сходити на каву, і вони зустрілися в кафе в торговому центрі у Пало-Альто.
— Половину зустрічі ми провели за обговоренням особистих справ, а іншу половину говорили про його бачення того, що Google вкрала дизайн інтерфейсу в Apple, — пригадував він.
Коли вони розмовляли про Google, Джобс говорив практично сам. Та компанія обдерла його, як липку, обурювався він.
— Ми спіймали тебе на гарячому, — сказав він Шмідту. — Мене не цікавить стабільність. Мені не потрібні твої гроші. Якщо ти запропонуєш мені п’ять мільярдів доларів, я не візьму їх. У мене купа грошей. Я лише хочу, щоби ти перестав використовувати наші ідеї в Android — і все.
Вони так ні до чого і не домовилися.
За цим диспутом розгорівся ще один конфлікт, який отримав великий історичний резонанс. Google представила Android, як «відкриту» платформу: відкритий код був доступний для всіх, хто виробляв технічне забезпечення, і вони могли вбудовувати його у планшети чи мобільні телефони, які виробляли. Джобс, звичайно ж, віддано вірив у те, що Apple має тісно інтегрувати програмне забезпечення з технічним. У 80-х роках Apple не дала ліцензії на використання своєї операційної системи Macintosh, і Microsoft стала першою на ринку, ліцензуючи свої системи для багатьох виробників технічного забезпечення і, як уважав Джобс, передираючи інтерфейс Apple.
Порівняння між тим, що Microsoft витворяла в 1980-х, і тим, що робила Google в 2010 році, було не зовсім коректним, але було багато спільного, що робило обидві ситуації нестійкими та скаженими. Вони проілюстрували найбільше питання дебатів цифрової ери: відкрите проти закритого, або, як сказав би Джобс, інтегроване проти фрагментованого. Чи й справді було краще так, як вірила Apple і Джобс, щоби програмне і технічне забезпечення було об’єднане і давало користувачам повне, але просте враження? Чи було краще давати користувачам і виробникам більше вибору, щоби звільнити місце для новацій, створюючи системи програмного забезпечення, які можна модифікувати та використати на інших приладах?
— Стів бачить лише певний спосіб, у який він хоче керувати Apple, і це той самий спосіб, який був двадцять років тому. Тобто він показує те, що Apple — це чудовий новатор закритих систем, — говорив мені згодом Шмідт. — Вони не хочуть, щоби люди були на їхній платформі без дозволу. Перевагою закритої платформи є контроль. Але Google вірить, що відкритість — це кращий підхід, бо це веде де більшого вибору, конкуренції й асортименту.
То що ж думав Білл Ґейтс, коли бачив, як Джобс із його закритою стратегією, боровся проти Google так, як 25 років до того він боровся проти Microsoft?
— Є деякі переваги у закритості, як-от контроль над враженнями клієнта. І в тому він справді переважав, — розповідав мені Ґейтс.
Але відмова ліцензувати операційну систему Apple, додав він, дала таким конкурентам, як Android, шанс прозвучати гучніше. До того ж, аргументував він, конкуренція між різноманітними виробниками і пристроями веде до збільшення асортименту товарів і новацій.