— Ці компанії не будують піраміди біля Центрального парку, — говорив він, маючи на увазі крамницю Apple на П’ятій авеню в Нью-Йорку, — а вигадують новації, засновані на конкуренції за клієнта.
Більшість удосконалень персональних комп’ютерів, зауважив Ґейтс, з’явилися тому, що у клієнтів був широкий вибір, і колись так само буде і в сфері мобільних технологій.
— З часом, гадаю, відкриті системи переможуть, але це лише моя думка. У довгостроковій перспективі не можна притримуватися такої послідовності.
Джобс вірив у таку «послідовність». Його віра у контрольованість і закритість залишилася непохитною навіть тоді, коли в Android з’явилася частка на ринку.
— Google каже, що ми здійснюємо більший контроль, ніж вони, що ми закриті, а вони відкриті, — ремствував він, коли я повідомив йому про те, що сказав Шмідт. — Але подивися на результат: Android — це просто жах. У нього є різні версії і розміри екранів, більше як сотня варіацій.
Джобс уважав огидним те, що підхід Google із часом може підкорити ринок.
— Мені подобається повністю відповідати за враження клієнта. Ми робимо це не для того, щоби заробити. Ми робимо це, щоби випустити чудову продукцію, а не лайно, як Android.
Джобсова наполегливість у намаганні контролювати все і вся проявилася й у інших конфліктах теж. На зустрічі, де він напав на Google, він також атакував мультимедійну платформу для веб-сайтів Flash від Adobe, яка, за його словами, була зроблена людьми з двома лівими руками та без клепки в голові. iPod і iPhone, сказав він, ніколи не використовуватимуть Flash.
— Flash, зі своїми нікчемними показниками роботи та страшенними проблемами щодо безпеки, — це пародія на технологію, — сказав він мені пізніше того тижня.
Джобс навіть заборонив програми, які, використовуючи компілер, створений Adobe, перекладали кодування Flash, і за рахунок чого досягалася сумісність із операційними системами Apple. Джобс із презирством ставився до використання програм-компіляторів, які дозволяли розробникам, раз написавши свою програму, використовувати її на різних операційних системах.
— Дозволити Flash доступ на різних платформах, означатиме, що все спрощуватиметься до найнижчих стандартів, — сказав він. — Ми втратили чимало зусиль для того, щоби зробити нашу платформу кращою. Тому нехай розробники використовують наші кращі властивості, тож таким чином і їхні програми працюватимуть на нашій платформі ліпше, аніж на будь-якій іншій.
Тут він був правий. Утратити особливості своїх платформ, те чим вони відрізнялися від інших, й дозволити їм бути «всеїдними», як машини HP чи Dell, — означало би смерть для компанії.
Крім цього, була й ще одна особиста причина. Apple стала інвестором Adobe у 1985 році, разом дві компанії здійснили революцію у комп’ютерній верстці.
— Завдяки мені Adobe взагалі з’явилася на бізнес-мапі, — заявляв Джобс.
У 1999 році, після свого повернення до Apple, він попросив Adobe адаптувати популярну програму для роботи з відео, а також Photoshop до iMac та його нової операційної системи, але Adobe відмовилася. Компанія була зосереджена на виготовленні програм для Windows. Невдовзі після того засновник компанії Джон Ворнок пішов у відставку.
— Разом із відходом Ворнока пропала душа Adobe, — казав Джобс.
— Він був винахідником, і я з ним знаходив спільну мову. З того часу ми кілька разів судилися, і компанія перетворилася на казна-що.
Коли апологети Adobe та різноманітні прихильники Flash у блоґосфері атакували Джобса за надмірний контроль, він вирішив написати й опублікувати відкритого листа. Білл Кемпбел, його друг та один із директорів, завітав до Джобса додому, щоб обговорити це.
— Це часом не виглядає, наче я безпідставно чіпляюся до Adobe? — спитав Стів Джобс.
— Та ні, це лише факти. Так і лиши, — сказав Кемпбел.
Більшість викладеного в листі стосувалося технічних огріхів Flash. Але, всупереч порадам Кемпбела, Джобс не зміг утриматися від спокуси випустити пару, згадавши наприкінці того листа також проблемну історію стосунків двох компаній. «Серед серйозних виробників програмного забезпечення, які пишуть програми, сумісні з нашими операційними системам, Adobe, наприклад, виявився останнім, хто пристосував своє ПЗ до Mac OS X», — із прикрістю зазначав він у тому листі.
У підсумку, Apple зняла деякі обмеження на міжплатформні компілятори в кінці року, і Adobe змогла випустити пакет застосовних програм Flash, які використовували ключові властивості iOS. То була запекла війна, але в ній у Джобса були кращі аргументи. Врешті-решт це примусило Adobe та інших розробників компіляторів добитися кращого використання інтерфейсу iPhone та iPad та їхніх спеціальних властивостей.
Складніше Джобсу було викручуватися через контроверсійне бажання Apple жорстко контролювати програми, що могли бути звантажені на iPhone та iPad. Захист від програм, що містили віруси чи порушували приватність користувача, мав сенс; обмеження використання програм, що дозволяли робити покупки на інших сайтах, а не робити це через iTunes Store, принаймні було раціональним із бізнесового погляду. Але Джобс і його команда пішли далі — вони вирішили заборонити будь-які програми, що могли знеславлювати чи ображати людей, мали провокаційний політичний зміст чи були визначені цензурою Apple як порнографічні.
Проблема виконання ролі няньки стала явною, коли Apple не пропустила один мультик авторства відомого карикатуриста Марка Фіора. Оскільки мультфільм той критикував адміністрацію Буша за причетність до катувань, в Apple потрактували, що це порушило б їхнє правило щодо образи та знеславлення. Таке рішення набуло публічності і стало предметом глузувань, коли Фіор отримав у 2010 році Пулітцерівську премію за ті свої карикатури. Apple змушена була дати задній хід, і Джобс публічно вибачився.
— Помилилися. Винні, — сказав він. — Ми стараємося робити все найкраще, вчимося так швидко, як лишень можемо. Нам здавалося, що подібне правило мало сенс.
То було більше, аніж просто помилка. Це підняло хвилю обурення тим, що Apple контролює (принаймні, якщо говорити про iPad чи iPhone), які програми люди можуть використовувати, що вони можуть бачити чи читати. Джобс ризикував стати отим Великим братом з твору Оруелла, якого він із таким захопленням знищував у рекламі Macintosh «1984». Стів поставився до цього серйозно. Одного дня він подзвонив Тому Фрідману з New York Times з проханням, щоби той допоміг знайти золоту середину в подібних питаннях і щоби та їхня політика не виглядала цензурою. Він попросив Фрідмана очолити групу радників, які мали створити ряд настанов, однак роботодавці Фрідмана заявили, що це буде конфліктом інтересів, тож така рада не була сформована.
Заборона порнографії також приносила проблеми. «Ми переконані, що маємо моральну відповідальність не дати порно попасти на iPhone, — заявив Джобс в електронному листі одному з клієнтів.