— Це зруйнує всі наші принципи, — сказав він. — Я хочу, щоби це стало революцією, а не спробою вичавити прибуток.
Скаллі сказав, що в нього був простий вибір: ціна в 1995 доларів або маркетинговий бюджет для активного просування, але ніяк не одне й інше.
— Вам це не сподобається, — сказав Джобс Герцфельду й іншим інженерам, — але Скаллі наполягає, щоби ми підняли ціну на Macintosh до 2496 замість 1995 доларів.
Інженери справді були нажахані. Герцфельд наголосив, що вони розробляли Macintosh для таких людей, як вони самі, тож завищення ціни стало би «зрадою» того, за що вони боролися. Джобс пообіцяв їм: «Не хвилюйтеся, я не дозволю йому впровадити це!». Та Скаллі зрештою переміг. Навіть двадцять п’ять років по тому Джобс спалахував, коли пригадував те рішення:
— То — головна причина, чому продажі Macintosh сповільнилися, a Microsoft зайняв домінуючу нішу на ринку.
Таке розв’язання дало Стіву відчуття, що він утрачає контроль над своїм продуктом і компанією, а це було небезпечно — неначе показувати тигрові, що його загнали в кут.
РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ
ЗАПУСК
Стрибок в історію
Реклама «1984»
Епогеєм конференції з продажу, яка проходила в жовтні 1983 року на Гаваях, стала постановка у стилі популярної на той час телепрограми «Гра в побачення». Джобс виконував роль ведучого, а іншими трьома учасниками, яких він переконав прибути на Гаваї, були Білл Ґейтс та ще два очільники компаній-розробників програмного забезпечення — Мітч Капор і Фред Гіббонс. Пролунала музична заставка, і всі троє зайняли свої місця. Гейтс виглядав наче старшокласник, зірвав бурхливі оплески присутніх сімсот п’ятдесяти продавців Apple після таких своїх слів: «В 1984 році половину своїх прибутків Microsoft планує отримати з програмного забезпечення для Macintosh». Чисто поголений Стівен Джобс виглядав свіжо й бадьоро, після слів Ґейтса він на всі зуби усміхнувся й запитав того, чи немає часом передумов для того, щоби операційна система Macintosh стала одним із нових стандартів у комп’ютерній індустрії. Ось якою була відповідь:
— Щоби створити новий стандарт, потрібно зробити не лише щось інше, треба, щоби воно було дійсно чимось новим і полонило людську уяву. І з усіх комп’ютерів, що я бачив, Macintosh єдиний відповідає цим вимогам.
Коли Ґейтс промовляв ті слова, Microsoft уже перетворювався із партнера, яким він був на початках для Macintosh, на конкурента. Компанія продовжувала робити деякі програми для Apple, зокрема Microsoft Word, але раптово велику частку своїх прибутків Microsoft почав отримувати від операційної системи, розробленої для персональних комп’ютерів IBM. Роком раніше було продано 279 тисяч Apple II та 240 тисяч комп’ютерів IBM і їхніх клонів. Але у 1983-му ситуація кардинально змінилася: 420 тисяч Apple II супроти 1,3 мільйона IBM і його супутників. Як Apple III, так і Lisa були тепер за бортом.
Ще тоді, коли представники Apple лиш прибували на конференцію на Гаваях, їхній від’їзд був ознаменований обкладинкою Bussiness Week. Стаття мала заголовок: «Персональні комп’ютери: Переможцем виявився… IBM». У статті йшлося про наступ IBM. «Битву за домінування на ринку завершено, — стверджували автори статті. — У стрімкій атаці IBM за два роки захопив більш ніж 26 % ринку, і очікується, що у 1985-му компанія володітиме половиною світового ринку персональних комп’ютерів. Додаткові 25 % ринку займуть IBM-сумісні машини».
Після таких заяв на Macintosh лягала ще більша відповідальність. У січні 1984 року, тобто уже за три місяці, комп’ютер мав з’явитися на ринку. Тож той день на Гаваях міг бути використаний для ефективнішого протистояння IBM. Але Джобс вів боротьбу по-своєму. Він вийшов на сцену й перелічив усі помилки, зроблені IBM, починаючи від 1958 року, а потім грізним тоном почав розказувати, як тепер IBM намагається захопити ринок персональних комп’ютерів:
— Чи заволодіє Великий брат усією комп’ютерною індустрією? Чи буде він панувати протягом усієї інформаційної ери? То Джордж Оруелл мав рацію щодо 1984-го?
У цей момент зі стелі опустився екран, на якому показали деякі кадри з телевізійної реклами Macintosh, над якою тоді все ще йшла робота. Цій рекламі за кілька місяців судилося ввійти в історію, та вже й тепер вона виконувала свою функцію — підтримувала дух деморалізованих продавців комп’ютерів Apple. Джобс завжди вмів мобілізуватися, уявивши себе повстанцем, що протистоїть силам темряви, тепер у подібний спосіб він заряджав енергією і своє військо.
Але була ще одна складність. Герцфельд та інші майстри-програмісти мали закінчити розробку програми для Macintosh. Надійти у продаж вона мала в понеділок 16 січня. А за тиждень до того інженери заявили, що вчасно все закінчити вони ніяк не встигнуть.
У той час Джобс перебував у Нью-Йорку, в готелі «Гранд Гиятт», де готувався до зустрічей з пресою. Недільного ранку організували аудіоконференцію. Керівник команди програмістів спокійно пояснював Джобсу ситуацію, у той час як Герцфельд й інші скупчилися поблизу переговорного апарату та майже не дихали. Все, що їм було потрібно, — це додаткових два тижні. Джобсу запропонували випустити запланованого числа «демонстраційну версію», яка невдовзі була би заміщена повноцінною програмою. Пауза. Та Джобс не гнівався, хоч голос його звучав похмуро і холодно. Він їм сказав, що, попри все, вони молодці. Він був упевнений, що вони настільки класні, що таки справляться.
— Ми не провалимось! — упевнено заявив він.
Програмісти ахнули.
— Хлопці, ви над цим працювали місяцями, ще кілька тижнів нічого суттєво вже не змінять. Тим паче що ви й так здатні впоратися. Програма надійде у продаж за тиждень від понеділка, із вашими іменами на ній.
— Ну, що ж… Ми мусимо її закінчити, — сказав тоді Стів Кепс.
І їм таки це вдалося. Знову ефект викривлення реальності Джобса змусив їх зробите те, що вважалося неможливим. У п’ятницю, за кілька днів до здачі проекту, Ренді Вігінтон приніс величезну торбу кавових зерен у шоколаді, щоби вистачило на фінальні всеношні. Коли Джобс о 8.30 наступного понеділка прибув на роботу, він застав Герцфельда розпластаним на дивані, у майже коматозному стані. Кілька хвилин вони ще обговорили одну деталь, яку все ще не вдалося відшліфувати, та Джобс заявив, що то не проблема. Герцфельд ледве доплентався до свого синього «Фольксвагена Реббіт» (з написом Мас WIZ замість номера) та поїхав додому спати. Невдовзі по тому завод Apple у Фрімонті почав випускати коробки, прикрашені кольоровою емблемою Macintosh. Стівен Джобс заявляв, що справжні митці мають доставляти людям свої творіння. Адже тепер ніщо наче й не існує, якщо воно недоступне споживачу. Команда Macintosh довела, що може не лише вигадати й створити шедевр, але й не знехтує його доставкою.
Навесні 1983-го, коли Джобс почав планувати запуск Macintosh, він замовив рекламу, яка була би настільки ж революційною та вражаючою, як і їхнє творіння.
— Я хочу щось таке, щоби люди, побачивши це, заціпеніли, — пояснював Джобс своє бачення. — Це має бути як грім з ясного неба.