Після усього, що ми разом здобули, я хотів би, щоби ми розійшлися гідно і по-дружньому.
Щиро ваш Steven P. Jobs
Коли працівник служби забезпечення зайшов до кабінету Джобса, щоби спакувати його речі, на підлозі лежало фото. На світлині Джобс і Скаллі мило бесідували, там також був підпис семимісячної давнини: «За грандіозні ідеї, надзвичайний досвід та неймовірну дружбу! Джон».
Скло у рамці було все у тріщинах: перед тим як піти, Джобс примусив це фото пролетітися кімнатою. Відтоді він більше ніколи зі Скаллі не розмовляв.
Коли про відставку Джобса було оголошено, акції Apple піднялися на цілий пункт, або майже на сім відсотків. «Акціонери Східного узбережжя завжди непокояться, коли компанією керують хлопці з Каліфорнії, — пояснював ситуацію редактор спеціалізованого видання. — Після того як Возняк і Джобс усунуті, акціонерам стало спокійніше».
Однак Нолан Бушнел, засновник Atari, який ще десяток років тому був наставником Джобса, сказав Time, що згодом компанія зрозуміє, як багато вона втратила з відходом Стівена Джобса. За словами Бушнела, було втрачене основне джерело натхнення компанії.
Після кількох безуспішних спроб досягти порозуміння з Джобсом Скаллі та дирекція Apple вирішили подати на нього в суд «за порушення зобов’язань щодо конфіденційності». У позовній заяві були вказані всі проступки, в яких його звинувачували:
Недотримання своїх зобов’язань перед Apple щодо нерозголошення конфіденційної інформації, під час виконання ним своїх обов’язків президента ради директорів компанії… та вдаючи вірність інтересам Apple…
а) таємно планував утворення, яке стало би конкурентом Apple;
б) таємно планував, що його конкуруюче підприємство нечесно скористається ідеєю Apple з проектування, розробки та розповсюдження NeXT Generation Product;
в) таємно переманив ключових працівників Apple.
На той час Джобс володів 6,5 мільйона акцій Apple, тобто одинадцятьма відсотками компанії, що вартувало більше 100 мільйонів доларів. Він почав продавати свої акції і за п’ять місяців позбавився їх усіх, залишивши тільки одну, що давало йому право відвідувати зустріч акціонерів (на той випадок, якби йому цього заманулося). Він був розлючений, і це вплинуло на його запал до творення, як би він те не називав, компанії-конкурента.
— Він дуже злився на Apple, — каже Джоана Гофман, яка скоро пішла працювати на нову компанію. — Націлюючись на освітній ринок, де Apple була доволі сильно представлена, Стів просто мстився. Він це робив через помсту.
Джобс, звісно, бачив усе по-іншому.
— Я ні на кого не в образі, — казав він NewsWeek.
Він знову запросив своїх улюблених журналістів до себе додому, і цього разу під боком не було ніякої Енді Каннінґем, яка би могла вмовити його притримати язика. Він відкидав звинувачення у тому, що нібито якось негідно переманив своїх п’ятьох колег з Apple.
— Всі ці люди мені дзвонили, — розповідав він гурту журналістів, які розмістилися хто де в його вітальні (все ще без меблів). — Усі вони збиралися йти з компанії. Apple вміє недооцінювати людей.
Джобс вирішив піти на співпрацю з NewsWeek, щоби подати свою версію подій, інтерв’ю, що він планував дати, мало бути викривальним.
— Мені найкраще вдається знаходити талановитих людей та разом із ними щось творити, — повідав він часописові, наголосивши, що довічно непокоїтиметься про Apple. — Я завше пам’ятатиму Apple, як будь-який чоловік пам’ятає своє перше кохання.
Але він також був не проти поборотися з менеджментом Apple, якби виникла така потреба.
— Якщо хтось публічно вас називає злодієм, ви мусите реагувати.
Погроза Apple засудити його була надмірністю. А також прикрістю. Це показувало, що Apple уже не була впевненою та революційною компанією.
— Важко навіть собі уявити, що компанія вартістю в два мільярди доларів та з чотирма тисячами трьомастами працівників не змогла б конкурувати з шістьма людьми у потертих джинсах.
Щоби якось протистояти Джобсовій атаці у пресі, Скаллі зателефонував Возняку та попросив його втрутитися.
— Стів уміє ображати і робити боляче, — казав Возняк того тижня Time.
Він розповів, що Джобс запрошував його приєднатися до нової фірми — це був би ще один потужний удар по тодішньому менеджменту Apple, — але той не хотів брати участь у таких іграх, тож не перетелефонував Джобсові. В інтерв’ю для San Francisco Chronicle Стівен Возняк також згадував, як Джобс заблокував роботу Frogdesign над Возняковим пультом керування на тій підставі, що це може конкурувати з продукцією Apple.
— Я очікую чогось великого й потужного і бажаю йому в цьому удачі, але у Джобсову непогрішимість я не дуже вірю, — сказав Возняк.
— Найбільше в житті Стіву пощастило, коли ми його звільнили, — розповідав пізніше Артур Рок.
Багато хто вірить у теорію, що саме той досвід зробив Джобса мудрішим і дорослішим. Але все далеко не так просто. У компанії, яку він заснував після його усунення з Apple, Джобс дав волю всім своїм талантам — як добрим, так і поганим. Він тепер був нічим не зв’язаний. І результатом цього стали кілька вражаючих провалів. Ото був справжній досвід. Його грандіозний успіх в Акті III стався не через усунення з Акту І, а завдяки його блискучим провалам в Акті II.
Першим талантом, що Джобс звільнив, стало його захоплення дизайном. Ім’я, яке він обрав для своєї нової компанії, було досить прямолінійне: Next (наступний). З метою зробити його більш упізнаваним він вирішив, що потрібна емблема світового рівня.
Тож Джобс зустрівся зі свого роду гуру корпоративних логотипів Полем Рендом. У свої сімдесят один графічний дизайнер, родом із Брукліна, створив багато яких із найвідоміших лого у світі бізнесу, зокрема емблеми Esquire, IBM, ABC, UPS та Westinghouse. У нього був контракт з IBM, і люди з компанії, з якими він безпосередньо контактував, дали зрозуміти, що створення лого для іншої комп’ютерної компанії буде вважатися конфліктом інтересів. Тож, довго не думаючи, Джобс набрав виконавчого директора IBM Джона Акерса. Того не було в місті, але Джобс виявився настільки впертим, що його врешті спрямували до віце-президента Поля Ріцо. Після двох днів Ріцо зробив висновок, що безглуздо протистояти Джобсу, і дав дозвіл Ренду виконати те замовлення.
Ренд прилетів у Пало-Альто, де вони гуляли і Джобс розповідав про свої ідеї. Комп’ютер має бути кубом, пояснював Джобс. Йому подобалася ця форма. Вона була проста й досконала. Тож Ренд вирішив, що логотип також має бути кубом, тільки повернутим під кутом 28 градусів. Коли Джобс запитав про кількість варіантів, які Ренд зробить, той заявив, що варіант буде лише один.
— Я розв’язую проблему, а ти мені платиш, — заявив він Джобсу.
— Ти можеш використати те, що я зроблю, або ні, але я не робитиму безліч варіантів, і заплатиш ти мені в будь-якому випадку.
Джобсу припав до душі такий підхід, тож він погодився на цю угоду, що було досить ризиковано. Компанія платила нечуваних 100 тисяч доларів, щоб отримати єдиний варіант зображення.
— Була якась чистота у таких стосунках, — казав Джобс. — Поль був чистий як митець, але й битий жук у втіленні бізнес-проектів. У нього була сувора зовнішність і досконало вироблений образ людини з норовом, проте всередині він був плюшевим ведмедиком.