— Для вищих навчальних закладів комп’ютер обійдеться у шість із половиною тисячі доларів.
Почулися поодинокі оплески хіба що від «своїх». Група наукових консультантів наполягала на ціні між двома і трьома тисячами, і їм здавалося, що Джобс саме це їм й обіцяв. Тож багато з цієї когорти були неприємно вражені. І таке враження лише посилилося, коли вони дізналися, що принтер додатково коштуватиме дві тисячі доларів, а зовнішній накопичувальний носій інформації, який мати дуже бажано, зважаючи на повільну роботу оптичного диска, додавав би до загальної вартості ще дві з половиною тисячі.
Існувала ще одна причина для розчарувань, яку Джобс хотів завуалювати:
— На початку наступного року ми випустимо версію 0,9 операційної системи, яка призначена, головним чином, для програмістів та висококваліфікованих користувачів.
Де-не-де у залі почувся саркастичний сміх. Адже слова Джобса означали, що повноцінний випуск машини з програмним забезпеченням (так званою версією 1,0) аж ніяк не відбудеться на початку 1989 року. Він, по суті, й не повідомив, коли точно вона вийде. Джобс лишень припустив, що, можливо, це станеться у другому кварталі наступного року. В кінці 1985 року він, попри наполягання Джоани Гофман та інших колег, уперто відмовлявся перенести дату випуску, через його переконання мати машину готовою до початку 1987-го. Зараз було очевидно, що затримка буде більш ніж двохрічною.
Вечір закінчився на більш піднесеній ноті, в прямому значенні. Джобс запросив на сцену скрипаля з симфонічного оркестру Сан-Франциско, який в дуеті з комп’ютером NeXT зіграв Концерт Баха для скрипки ля-мінор. Люди шалено аплодували. Ціна та запізнення забулися в мить. Коли після закінчення виступу якийсь журналіст запитав Джобса про причини затримки основної версії комп’ютера, той відповів:
— Ніякої затримки. Комп’ютер на п’ять років випереджає свій час.
Для Джобса стало вже звичкою пропонувати «ексклюзивні» інтерв’ю для деяких видань в обмін на їхню обіцянку, що матеріал потрапить на обкладинку. Цього разу він пообіцяв трохи забагато «ексклюзивів», хоч, у підсумку, все обійшлося. Спершу він погодився зустрітися із Кеті Гафнер з Business Week й надати деяку ексклюзивну інформацію ще до виходу комп’ютера, але подібна домовленість у нього була і з News Week, а також із Fortune. Та він не врахував, що один з редакторів Fortune С’юзан Фракер була одружена з редактором NewsWeek Мейнардом Паркером. На нараді у Fortune, коли із захопленням йшло обговорення їхнього ексклюзивного матеріалу, Фракер згадала, як вона випадково дізналася, що такий само ексклюзив має й NewsWeek і що вихід того матеріалу відбудеться раніше, ніж у Fortune.
Тож у підсумку Джобс з’явився лише на двох обкладинках. NewsWeek використав заголовок Mr. Chips і надрукував його фото — як Джобс спирається на бездоганний NeXT-комп’ютер, який у статті називали «найдивовижнішою машиною останніх років». Business Week подав стильне фото Джобса — де той у чорному костюмі, з бездоганним виглядом ангела та жестом професора. Гафнер також чітко вказала на маніпуляції NeXT, що супроводжували її роботу над матеріалом. «NeXT дуже обережно, із цензорським підходом, ставилася до інтерв’ювання його співробітників і постачальників, — писала журналістка Business Week.
— Ця стратегія спрацювала, але дорого їм коштувала. Адже такі викрутаси лишень підкреслили характерні особливості Стіва Джобса — зацикленість на собі й напористість, що межує з нахабністю. А найвиразнішою рисою Джобса виявилось бажання все контролювати».
Коли минув ажіотаж, реакцією на NeXT була повна тиша, особливо з огляду на те, що купити його все ще не було змоги. Білл Джой, унікальний науковець з конкуруючої фірми Sun Microsystems, назвав Джобсове дітище «першим юпі-комп’ютером», що було не зовсім компліментом. Білл Ґейтс, як того й можна було очікувати, продовжував скептично висловлюватися про NeXT.
— Я щиро розчарований, — повідомив він Wall Street Journal. — Тоді, у 1981-му, коли Стів представив нам Macintosh, ми були по-справжньому вражені. Бо, якщо порівняти його з будь-яким іншим комп’ютером того часу, йому не було рівних.
Із NeXT все сталося інакше.
— Якщо глянути незашореним поглядом, то виявиться, що більшість властивостей цього комп’ютера мало чого варті.
Ґейтс також заявив, що Microsoft й надалі не збирається робити якісь програми для NeXT. Одразу ж після нашумілого представлення публіці NeXT, він написав іронічного листа своїм працівникам, який починався словами: «Реальність цілком і повністю зависла». Згадуючи той час, Ґейтс з усмішкою припускає, що то був його найкращий електронний лист.
Коли комп’ютер NeXT врешті-решт з’явився у продажу в середині 1989 року, очікувалося, що завод випускатиме десять тисяч одиниць на місяць. Але бездоганні заводські роботи, так гарно розфарбовані, лишалися майже без діла, a NeXT і далі лише втрачала кошти.
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ
PIXAR
Коли технологія поєднується з мистецтвом
Улітку 1985-го, коли Джобс оступився в Apple, він запросив на прогулянку Алана Кея, котрий працював в «Ксерокс PARC» і на той момент був членом ради Apple. Кей знав, що Джобс цікавиться поєднанням творчості й технологій, тому запропонував порадитися з його другом Едом Кетмулом, який очолював комп’ютерний підрозділ на кіностудії Джорджа Лукаса. На тому й погодилися — взяли напрокат лімузин і поїхали в округ Марій, до кордону Лукасового ранчо Скайвокер, де й розташовувався невеличкий підрозділ Кетмула.
— Від побаченого мені просто дах знесло. Після повернення я намагався переконати Скаллі купити підрозділ для Apple, — згадував Джобс. — Але хлопців це не зацікавило, і вони мене просто виштовхали геть.
Комп’ютерний підрозділ Lucasfilm випускав спеціальне обладнання і програмне забезпечення для відтворення цифрових картинок. До нього також входила група комп’ютерних аніматорів, яку очолював талановитий любитель мультиків, виконавчий директор Джон Ласетер. Лукас закінчив зйомки першої трилогії «Зоряних воєн» і саме погруз у виснажливому процесі розлучення, тому хотів спродати підрозділ. Він попросив Кетмула якнайшвидше знайти покупця.
Позаяк кілька потенційних угод восени 1985-го зірвалися, Кетмул і його колега Елві Рей Сміт вирішили знайти інвестора, щоби самим придбати підрозділ. Тому вони зателефонували Джобсу і призначили ще одну зустріч, що мала відбутися в його будинку у Вудсайді. Після суперечок про зраду й ідіотизм Скаллі, Джобс запропонував купити підрозділ Lucasfilm цілком. Кетмул і Сміт засумнівалися: їх цікавив інвестор, а не купець… Але незабаром вони знайшли золоту середину: Джобс викупив би більшу частину підрозділу і став його головою, залишивши за Кетмулом і Смітом можливість керувати.
— Я хотів його купити, бо справді запав на комп’ютерну графіку, — пригадував Джобс. — Я зрозумів, що вони випередили всіх у поєднанні мистецтва й технологій — речей, котрі завжди були мені цікавими.
Він запропонував Лукасові 5 мільйонів доларів плюс інвестиції ще на 5 мільйонів, щоби перетворити підрозділ на окрему компанію. Це було значно менше, ніж сподівався Лукас, але час підганяв, тому вони приступили до укладання угоди.
Головному фінінспектору Lucasfilm Джобс видався зарозумілим і в’їдливим. Тож коли настав час зібрати всіх учасників за одним столом, він сказав Кетмулу: «Ми маємо встановити неофіційну ієрархію». План був таким: зібрати всіх разом із Джобсом в одному приміщенні, але почати збори лише після того, як із невеликим запізненням з’явиться головний фінансовий директор.