— Та сталося непередбачуване, — розповідає Кетмул, — Стів почав збори вчасно, не чекаючи на фіндиректора, а коли останній нарешті з’явився, Джобс уже правив балом.
Джобс бачився з Лукасом лише раз: той попередив його, що люди в підрозділі більше цікавляться створенням мультиків, ніж комп’ютерів. «Ці хлопці одержимі анімацією», — сказав Лукас. Пізніше він згадував: «Я застеріг його, бо Ед і Джон мали таємні плани. Але гадаю, що він купив компанію тому, що теж мав таємні плани…».
Остаточно угоду уклали в січні 1986-го. У ній ішлося, що Джобс, за свої 10 мільйонів, отримував 70 % компанії. Решта акцій відходила Еду Кетмулу, Елві Рею Сміту й іншим 38 працівникам-співзасновникам, геть аж до секретаря. Найважливішу машину назвали Pixar Image Computer — від нього й пішла назва нової компанії.
Якийсь час Кетмул і Сміт безперешкодно керували компанією Pixar. Приблизно раз на місяць сходилися на збори членів правління, що переважно відбувалися в офісі NeXT, під час яких Джобс концентрував увагу на фінансових питаннях і стратегії. Тим не менше його характер і бажання контролю взяли своє: дуже швидко Джобс почав відігравати значущішу роль. Він, як вулкан, вивергав ідеї одна за одною: одні — розумні, інші — варті подиву, — те, як він бачив комп’ютерне і програмне забезпечення Pixar. Його періодичні відвідини Pixar були подихом натхнення.
— Я виріс південним баптистом, і в нас були заворожуючі, але розпусні проповідники, — розповідає Елві Рей Сміт. — Стів нагадував їх: така ж сила язика й павутина слів, у котру люди потрапляли, наче мухи. Ми про це пам’ятали, коли йшли на збори, тому розробили систему сигналів: почухати носа чи вухо, — якщо когось затягнуло Стівовим ефектом викривлення реальності і треба було рятувати бідолаху.
Джобс завжди цінував якісне поєднання обладнання і програмного забезпечення — саме те, що робили в Pixar з його Image Computer і відтворюючим програмним забезпеченням. Тут також випускали творчий контент — як-от анімаційні фільми та графіку. Всі елементи лише вигравали від Джобсової комбінації художнього смаку і технологічної повернутості. «Хлопці з Силіконової Долини не поважають голлівудських креативних людей, а в Голлівуді пацани думають, що «технарі» — це народ, який ти наймаєш на роботу, але ніколи з ними не зустрічаєшся, — якось сказав Джобс. — Pixar був такою точкою, де ці обидві когорти мали повагу».
Спершу передбачалося, що основний дохід виручать із технічної сторони. Ріхаr Image Computer продали за 125 тисяч доларів. Першими клієнтами стали мультиплікатори й графічні дизайнери, але машина швидко просунулася і на спеціалізованих ринках медичної індустрії (так, дані комп’ютерної аксиальної томографії можна було відображати у трьох вимірах), а також у розвідницькій сфері (для розшифрування інформації з літаків-розвідників і супутників). Оскільки компанія відтепер мала справу з Агенцією національної безпеки, Джобсу довелося погодитися на певні заходи безпеки. Тому, мабуть, найбільше тішився агент ФБР, котрого призначили перевірити надійність компанії. Одного разу, пригадує виконавчий директор, слідчий викликав Джобса, щоби поставити запитання про вживання наркотичних засобів. Стів не червоніючи відповідав: «Останній раз я пробував цей наркотик…» або «Ні, цього конкретного наркотику я ніколи не приймав».
Джобс підштовхнув Pixar до створення дешевшої версії комп’ютера, який можна було би продати приблизно за 30 тисяч доларів. Незважаючи на заперечення Кетмула і Сміта, він наполіг, щоби нову версію розробив Гартмут Еслінгер, — хай він за те й дорого запросить. На вигляд нова машина мало відрізнялася від попередньої: це був куб із заокругленим заглибленням посередині й тонко вигравіруваним підписом Еслінґера.
Джобс хотів продавати комп’ютер Pixar на масовому ринку. Тож він наказав відкрити магазини, для яких затвердив дизайн, у великих містах в надії, що незабаром винахідливі хлопці придумають, як застосувати ці машини.
— Я завжди вважав, що люди — творчі тварини, — сказав Джобс пізніше, — і вони знайдуть способи, як використовувати інструменти у такий спосіб, про який винахідник навіть не подумав би. Тому я сподівався, що так трапиться і з комп’ютером Pixar, як раніше — з Macintosh.
Але машина не стала популярною серед пересічних покупців: вона занадто дорого коштувала, і для неї розробили замало програм.
Що ж до програмного забезпечення, то Pixar створив програму, відому як Reyes (Renders everything you ever saw — що означає: «Відтворює все, що ви будь-коли бачили») для графіки і зображень у форматі 3D. Коли Джобс став головою, компанія розробила нову мову й інтерфейс, котрий назвали RenderMan, і Стів сподівався, що він стане стандартом для відтворення ЗD-графіки — як принтер PostScript компанії Adobe в лазерному друку.
Як і у випадку з технікою, Джобс вирішив, що треба спробувати вийти на масовий ринок, а не залишатися лише на спеціалізованому. Його ніколи не задовольняв лише корпоративний чи професійний спеціалізований ринки.
— Він ділився мріями про те, як RenderMan зацікавить кожного, — пригадує Пем Кервін, директор з маркетингу компанії Pixar. — Він постійно торочив, як звичайні люди користуватимуться ним, щоби створювати неймовірну 3D-графіку і фотореалістичні картинки.
Команда намагалася його відмовити, бо RenderMan насправді був не такий простий в користуванні, як, скажімо, Excel чи Adobe Illustrator. Тоді Джобс підійшов до дошки і розмалював, як можна зробити програму простішою.
— І ми всі почали кивати і тішитися: «Так, так! Це буде круто!» — пригадує Кервін. — А потім, коли він ішов геть, ми поверталися до тями і бралися за голову: «Як, у дідька, йому спало таке на думку!». Джобс був настільки харизматичним, що після розмови з ним ми потребували перепрограмування наших мізків.
Пересічні користувачі не оцінили коштовної програми для створення реалістичних картинок. І проект RenderMan провалився.
Одна компанія, правда, зацікавилася автоматизацією перетворення анімаційних малюнків в кольорові картинки для фільмів. Коли Рой Дисней затіяв революцію в раді компанії, котру заснував його дядько Волт, новий виконавчий редактор, Майкл Айзнер, запитав, якої ролі він бажає. Дисней відповів, що хотів би повернути поважне, але занепадаюче мультиплікаційне відділення. Однією з ініціатив була комп’ютеризація процесу. І Pixar був компанією, котра виграла контракт. У Pixar виготовили за технічними умовами замовника обладнання, а також програмне забезпечення, котре назвали CAPS (Computer Animation Production System — Система виробництва комп’ютерної анімації). Вперше систему застосували в 1988-му для фінальної сцени мультфільму «Русалонька», де король Тритон махає рукою на прощання Аріель. Оскільки CAPS влилася у виробництво, Дисней закупив десяток комп’ютерів компанії Pixar.
Цифрова анімація для Pixar — групи, яка створювала короткі мультики, — спершу була побічним бізнесом. Її головне завдання — показувати у вигідному світлі комп’ютерне і програмне забезпечення компанії. Керував групою Джон Ласетер, чоловік, дитинячі обличчя і манера поведінки котрого маскували творчий перфекціонізм, що міг позмагатися з Джобсовим. Ласетер народився у Голлівуді і виріс залюбленим у недільні ранкові мультики. Навчаючись у дев’ятому класі, він написав реферат на тему історії Студії Диснея. Саме тоді і вирішив, чому присвятить життя…