Джобс відмовився заперечити слова Ларі Елісона щодо завоювання компанії, а тоді таємно продав свої акції і не визнавав цього відкрито. Тож Амеліо зрештою переконався, що Джобс підсиджує його.
— Врешті-решт я увібрав у себе той факт, що надто хотів і надто сильно вірив, що він був частиною моєї команди, — пригадує Амеліо. — Плани Стіва вижити мене з посади просувалися вперед.
Джобс насправді лихословив Амеліо при кожній нагоді. Він не міг нічого з собою вдіяти. Але був ще важливіший фактор, який сприяв тому, щоби налаштувати раду директорів проти Амеліо. Фред Андерсон, головний фінансовий директор, уважав своїм професійним обов’язком інформувати Еда Вуларда та раду директорів щодо жахливої ситуації, у якій перебувала компанія Apple.
— Фред розказував, що готівки стає все менше, люди йдуть, і все більше ключових гравців також подумують над цим, — сказав Вулард. — Він чітко показав, що наш корабель скоро сяде на мілину, і навіть він сам подумував про те, щоби полишити компанію.
Це ще додало до побоювань Вуларда, які виникли під час того, як Амеліо почав заїкатися на зустрічі акціонерів.
Під час зборів керівників ради в червні, коли Амеліо вийшов із кабінету, Вулард описав директорам, що він думає, підрахувавши їхні шанси.
— Якщо Ґіл залишиться виконавчим директором, то в нас є лише десять відсотків шансів уникнути банкротства, — сказав він. — Якщо ми звільнимо його й переконаємо Стіва зайняти цей пост, то матимемо шістдесят відсотків шансів на виживання. Якщо ми звільнимо Ґіла, але не повернемо Стіва й шукатимемо нового виконавчого директора, у нас буде сорок відсотків шансів вижити.
Рада вповноважила його попросити Джобса повернутися.
Вулард із дружиною полетіли до Лондона, щоби відвідати тенісні матчі у Вімблдоні. Він ходив подивитися на гру в теніс протягом дня, але вечори проводив у своєму номері в готелі «Інн-он-зе-Парк», телефонуючи людям в Америці, де саме був день. За весь цей час йому довелося викласти дві тисячі доларів за телефонні дзвінки.
Спершу він задзвонив до Джобса. Рада планує звільнити Амеліо, сказав він, і хоче, щоби Джобс повернувся на посаду виконавчого директора. Джобс агресивно висміював Амеліо та проштовхував власні ідеї, в якому напрямку слід розвивати Apple. Але раптом, коли йому запропонували кубок, Стів виявив несміливість.
— Я допоможу, — відповів він.
— Як виконавчий директор? — перепитав Вулард.
Джобс відповів, що ні. Вулард з усіх сил намагався його переконати, щоби той принаймні став виконуючим обов’язки директора. І знову Джобс заперечив.
— Я буду радником, — сказав він. — Без оплати.
Джобс також погодився стати членом ради директорів — цього він дуже хотів, — але відмовився очолити раду.
— Це все, що я можу дати зараз, — сказав він.
Коли чутки почали поширюватися, Стівен написав електронного листа працівникам Pixar, запевняючи, що він їх не покине. «Мені зателефонували з ради директорів Apple три тижні тому й попросили повернутися до Apple на посаду виконавчого директора, — писав Джобс. — Я відмовився. Тоді вони попросили мене очолити раду — і я знову відмовився. Тож не хвилюйтеся — дурні чутки чутками й залишаються. У мене немає жодних планів покидати Pixar. Я залишаюся з вами».
Чому Джобс не перейняв владне кермо? Чому не виявляв бажання вхопитися за роботу, про яку, здавалося, мріяв протягом двох десятиліть? Коли я запитав його про це, він відповів:
Ми саме зробили Pixar публічною компанією, і я був задоволений своєю посадою виконавчого директора там. Я ніколи не чув, щоби хтось був виконавчим директором одразу двох компаній, навіть тимчасово, і не був певен, що це — законно. Я не знав, що хотів робити. Мені подобалося проводити більше часу з родиною. Мене розривали суперечливі думки. Я знав, що Apple має серйозні проблеми, тож я думав: «Чи хочу я попрощатися з тим стилем життя, який у мене був на той момент? Що подумають акціонери Pixar?». Я поговорив із людьми, яких поважав. Нарешті я задзвонив до Енді Ґроува десь о восьмій ранку в якусь суботу — надто рано. Я розповів йому про всі «за» і «проти», а він мене обірвав на півслові й сказав:
— Стіве, а мені по барабану, що там із Apple.
Я був вражений. І саме тоді усвідомив, що мені не по барабану, що відбувається з Apple, — я започаткував цю компанію, і вона вартувала того, щоби залишитися при житті. Саме тоді я вирішив, що тимчасово повернуся туди, щоби допомогти їм найняти виконавчого директора.
Слова Стіва про те, що йому подобається проводити час зі своєю родиною, не звучали переконливо. Він ніколи не ставив собі за мету завоювати титул Батька року, навіть коли в нього було трохи вільного часу. Так, він почав приділяти більше уваги своїм дітям, особливо Ріду, але його основним фокусом була робота. Джобс часто був байдужим до своїх молодших доньок, знову віддалився від Лізи й нерідко був доволі дратівливим із дружиною.
Тож що було справжньою причиною його вагань із приводу того, чи варто взяти на себе керівництво Apple! Попри все його свавілля й ненаситне бажання контролювати, Джобс був нерішучим і стриманим, коли справа стосувалася того, у чому він не мав упевненості. Він жадав досконалості, і йому не завжди добре вдавалося зрозуміти, як то можна змиритися з чимось меншим. Стіву не подобалося змагатися зі складнощами чи пристосовуватися до чогось. Це стосувалося витворів, дизайну та меблів для будинку. Це також стосувалося особистих зобов’язань. Якщо він точно знав, що напрямок руху обраний правильно, то його неможливо було зупинити. Але якщо в Джобса виникали сумніви, він інколи відходив убік, уникаючи думок про те, що йому не підходило досконало. Це траплялося, коли Амеліо запитував його, яку роль він хоче зіграти, а Джобс мовчав та ігнорував ситуації, які викликали в нього дискомфорт.
Таке ставлення частково пояснювалося його схильністю бачити світ у чорно-білому форматі. Людина була або героєм, або невігласом, продукт був або дивовижним, або гімняним. Але його також могли загнати в кут питання, які були складнішими, не зовсім ясними або ж мали в собі багато нюансів: одруження, покупка «правильного» дивану, керування компанією. Крім того, він не хотів братися за те, що могло принести йому поразку.
— Думаю, що Стів хотів зважити, чи можна було ще врятувати Apple, — сказав Фред Андерсон.
Вулард і рада директорів вирішили зробити перший крок і звільнити Амеліо, навіть попри те, що Джобс ще не визначився, наскільки активну роль він гратиме як радник компанії. Амеліо саме збирався поїхати на пікнік зі своєю дружиною, дітьми й онуками, коли йому задзвонив Вулард із Лондона.
— Ми хочемо, щоби ти покинув свій пост, — сказав Вулард просто.
Амеліо відповів, що зараз йому не зручно це обговорювати, але Вулард відчував, що варто натиснути.
— Ми оголосимо, що заміняємо тебе іншою людиною.
Амеліо заперечив.
— Пам’ятаєш, Еде, я сказав раді, що мені потрібно три роки, щоби поставити компанію знову на ноги, — сказав він. — Ще й половини з того часу не минуло.
— Рада ухвалила своє рішення й не має на меті продовжувати це обговорювати, — відповів Вулард.
Амеліо запитав, хто ще знає про це рішення, і Вулард сказав йому правду: всі решта членів ради і Джобс.
— Стів був одним із людей, з яким ми це обговорювали, — сказав Вулард. — Його точка зору така: ти — справді хороша людина, але мало що тямиш у комп’ютерній індустрії.