— О, це я знаю, — відповіла Береніс. — Цього не можна заперечувати, коли ти кимось захоплюєшся, ти сама щедрість. У цьому я й не сумнівалася. Мене тривожить інше — я боюся, що ти не любиш мене по-справжньому. І найвірогідніше, мені доведеться не тільки прожити без любові, а ще й заплатити за мою любов пізніше.
— Я розумію тебе, Беві, повір, відмінно розумію. І я не маю права просити тебе про щось, чого ти сама не бажаєш мені подарувати. Роби те, як вважаєш кращим для себе. Але обіцяю тобі, люба: якщо ти залишишся зі мною, я постараюся бути вірним тобі. І якщо ти колись захочеш розстатися зі мною й вийти заміж, я обіцяю не заважати тобі. Це все. І, як я вже казав, я дуже люблю тебе, Беві. Ти це знаєш. Ти для мене не тільки кохана, але й те саме, що рідне дитя.
— Френку! — вона підкликала його до себе. — Ти ж знаєш, я не можу піти від тебе. Це неможливо. Принаймні я не можу собі цього уявити.
— Беві, дівчинко моя люба! — І він взяв її на руки. — Як чудово, що ти знову зі мною!
— Але одну річ ми маємо владнати, Френку, — сказала вона раптом, пригладжуючи волосся, — я маю на увазі це запрошення на яхту. Що робитимемо з цим?
— Поки ще не знаю, люба, але, думаю, коли він вже так захопився тобою, навряд чи він якось ворожо ставитиметься до мене.
— Негіднику! — розсміялася Береніс. — Чи був колись на світі інший такий страшенний плут?
— Ні, просто молодий честолюбний американський бізнесмен, який намагається прокласти собі шлях в англійських фінансових джунглях! Поговоримо про це завтра. Зараз я хочу думати про тебе і тільки про тебе...
Розділ 50
Наче майстер шахової гри, Ковпервуд розробив цілу стратегію, щоб перехитрити всіх, хто з міркувань національного престижу або суто егоїстичних об’єдналися проти нього в його проекті з лондонською підземкою. Це був широкий і детальний план дій, який він сподівався здійснити в такий спосіб.
Насамперед до лінії Чаринг-Крос потрібно приєднати центральну петлю — лінії Районної й Метрополітен, якими володіють украй непрактичні й ворогуючі групи. Якщо справи підуть добре, то все це скоро виявиться в руках у нього, Стейна й Джонсона — по суті, у нього.
Потім, якщо йому вдасться захопити контроль над компаніями Районної й Метрополітен, до якої він приєднає або ні, в залежності від обставин, Компанію з будівництва залізничного устаткування і прокладання залізниць, — він створить Об’єднану компанію підземних доріг, що контролюватиме всі інші компанії.
Крім того, Ковпервуд вирішив потай від своїх компаньйонів перекупити в Ебінгтона Скерра його концесію на лінію Бейкер-стрит — Ватерлоо, а також придбати лінію Бромптон — Пікаділлі (про яку він дізнався, що вона знаходиться приблизно в такому ж стані, як лінія Чаринг-Крос), а також деякі інші маршрути і проектовані лінії, які він скупить через підставних осіб.
Коли все це буде у нього в руках, він зможе, як він думав, створити нову компанію — Загальну лондонську підземну, що включатиме всі підприємства Об’єднаної компанії підземних доріг, а також усі концесії й лінії, які він зуміє придбати; він оперезає весь Лондон підземними залізницями й, захопивши у свої руки контрольний пакет акцій, стане справжнім хазяїном усієї системи. І якщо навіть йому не вдасться зайняти пост голови правління цього гігантського підприємства, принаймні всі знатимуть, що він контролює все це через своїх директорів. Якщо ж йому не вдасться провести в директори своїх людей, він принаймні зуміє влаштувати так, щоб ті, хто буде керувати справами, не могли ніяк зашкодити його власності.
І врешті-решт, якщо все піде добре, він спокійно продасть свої акції й підприємства з величезною вигодою, і залишить компанію існувати, як їй завгодно. Він створить собі ім’я — не тільки як організатор, але і як будівельник, що дав Лондону сучасну й розгалужену систему метрополітену, на якій, як і на чиказькій трамвайній мережі, лежатиме відбиток його генія. А після цього він за допомогою свого багатства зможе зайнятися поповненням своєї картинної галереї, добродійною діяльністю, будівництвом лікарні, про що він так багато думав у минулому, і також залишити достатні винагороди всім, кому він відчував себе чимось зобов’язаним. Ковпервуд віддався мріям. Декілька років енергійної роботи — п’ять чи щонайбільше шість, як він це бачив — буде достатньо, аби все це здійснити.