Не минуло й години, як Толліфер, помітивши зникнення Ейлін, подзвонив їй по телефону, і вона зажадала, щоб він зараз же до неї прийшов: їй потрібно негайно з ним поговорити. І, щойно він увійшов, знялася буря. Чия це була ідея запросити її до Парижа, приділяти їй стільки уваги і витрачати на неї стільки грошей? Її чоловіка чи його власна?
Що за дурниці! Навіщо б він став витрачати на неї гроші, якби вона йому не подобалась? На це Ейлін відповіла, що, як вона чула, він не має власних грошей і ніколи не мав. І, якщо вже на те пішло, чим він, власне, заробляє гроші, якщо не певними послугами особистого характеру, як, наприклад, танцювати навколо тих, хто може витрачати увесь свій час на розваги, але не бажає потурбуватися про всілякі обтяжні деталі? Це була образа, що глибоко вразила Толліфера, адже Ейлін поставила його на один щабель із прислугою.
— Це неправда, — ледь чутно сказав він.
Але щось у його тоні змусило Ейлін засумніватися в щирості цих слів, і її гнів спалахнув з новою силою. Лише подумати, що людина могла піти на цю ганебну роботу! І що вона, дружина Френка Алджернона Ковпервуда, стала жертвою цього хитрого плану свого чоловіка! Тепер усі знають, що вона — нелюбима дружина, до того осоружна й ненависна своєму чоловікові, що він змушений наймати когось, аби її позбутися!
Але заждіть! Вона зараз же, чи в крайньому разі завтра, покаже цьому паразитові й ошуканцеві, а також і своєму чоловікові, що не дозволить так себе принижувати! Принаймні вона від цієї хвилини більше не потребує послуг Толліфера. А Ковпервуду вона надішле телеграму, що знає про його підступний план, і між ними все скінчено назавжди. Вона повертається до Нью-Йорка, додому, а якщо він спробує приїхати до неї, вона подасть на нього до суду і викриє у пресі. Нарешті вона раз і назавжди позбудеться його брехні, зрад і знущань!
Після цього, повернувшись до Толліфера, вона крикнула:
— Можете іти. Вашу роботу закінчено. Я повертаюся до Нью-Йорка, і якщо ви ще колись потрапите мені на очі або набридатимете мені, я подбаю, щоб усі довідалися, хто ви такий. Відправляйтеся до містера Ковпервуда — можливо, він знайде для вас щось пристойніше!
Із цими словами вона підійшла до дверей і навстіж розчинила їх перед Толліфером.
Розділ 53
У той час як з Ейлін у Парижі відбувалися описані події, Береніс, що продовжувала жити в Прайорс-Коув, несподівано стала об’єктом уваги місцевого суспільства, — нові запрошення, нові знайомства, — одне слово, її успіх перевершив усі її очікування. І хоча чималою часткою цього успіху, як вона усвідомлювала, вона зобов’язана Ковпервуду, але, певна річ, ще більшою — закоханості Стейна і його бажанню ввести її до свого кола високопоставлених знайомих.
Оскільки Ейлін була в Парижі, Ковпервуд вирішив, що вони з Береніс можуть спокійно прийняти запрошення лорда Стейна покататися на його яхті «Айола». Серед гостей були також леді Кліффорд із Чадлея, чоловік якої носив один із найстаровинніших титулів Англії; герцогиня Мальборо, одна з найближчих приятельок Стейна, а також улюблениця королеви; і сер Віндгем Вітлі — дипломат, тісно пов’язаний з королівським двором.
Коли «Айола» нарешті кинула якір у Каус, Стейн повідомив гостей, що королева перебуває зараз тут і запрошує його разом із друзями на чай. Ця звістка надзвичайно схвилювала всіх, а особливо Береніс, яку певною мірою лякало те, що про цей прийом, напевно, стане відомо через пресу. Королева була надзвичайно люб’язною і поводилася так, наче ця неофіційна зустріч є для неї дуже приємною. Вона особливо зацікавилася Береніс, поставила їй багато запитань, що, якби вона відверто на них відповіла, могли б мати для неї сумні наслідки, але, оскільки вона не стала цього робити, все закінчилося тим, що королева висловила бажання ще побачитися з нею в Лондоні. Як сказала королева, вона сподівається, що Береніс матиме час для того, аби бути присутньою на найближчому прийомі при дворі. Люб’язність королеви сильно здивувала Береніс і разом з тим зміцнила її віру у свої сили і в те, що вона здатна досягти багато чого, якщо захоче.
Що ж до Стейна, то його бажання домогтися взаємності від Береніс після цього прийому значно зросло. Натомість посилилися і побоювання Ковпервуда щодо можливого впливу Стейна на Береніс.
Але ще більший привід для хвилювання чекав на нього у номері готелю в Лондоні. Це був лист від Ейлін, надісланий перед її від’їздом до Нью-Йорка, в якому йшлося:
«Нарешті я довідалася правду про своє принизливе положення у стосунках між Толліфером і тобою. Ти найняв цього лакея, щоб позбутися мене і мати свободу продовжувати своє звичне розпусне життя. Яка винагорода за мою багаторічну відданість! Але можеш не турбуватися — тепер ти вільний. Розважайся зі своїми повіями, де і коли тобі завгодно. Я сьогодні ж їду з Парижа до Нью-Йорка, де нарешті буду вільна від твоїх зрад й твоєї розпусти. Навіть не думай їхати за мною, бо інакше я притягну тебе і тебе коханок до суду і викрию тебе у всіх лондонських і нью-йоркських газетах. Ейлін».