Коли Ейлін увійшла в ліфт, у її душі вирувала буря, циклон, клекотала лють, наче хвилі морські. Вона розповість газетам про цього негідника — про те, як він ображає і принижує дружину, що стільки для нього зробила! Вона йому ще відплатить!
Вийшовши з готелю, Ейлін кинулася в таксі і несамовито наказала водієві їхати, просто їхати, а сама повторювала про себе, наче довжелезні чотки, усі лиха, які вона тільки могла придумати, щоб обрушити їх на Ковпервуда! Так вона їхала в таксі, тремтячи від люті, хвилі якої котилися назад до Береніс.
Розділ 68
Тим часом Береніс дісталася до своєї кімнати, опустилася на стілець і завмерла, не в змозі навіть думати, так їй було страшно за Ковпервуда й за себе. Адже Ейлін могла повернутися до нього в номер, і зараз це може просто вбити його! Як жахливо, що вона, Береніс, нічого не може для нього зробити! Врешті, вона вирішила піти до доктора Джеймса й порадитися з ним, як заспокоїти Ейлін, — адже в пориві мстивої злості вона на все здатна. Але страх знову стикнутися з Ейлін утримав Береніс. Можливо, вона в холі або у доктора Джеймса! Однак чекати ставало усе нестерпніше, і раптом Береніс спало на думку просто подзвонити докторові Джеймсу. Їй миттєво полегшало, коли вона почула його голос.
— Докторе Джеймс, — почала вона запинаючись, — це Береніс. Чи не могли б ви зайти до мене прямо зараз? Сталося щось жахливе, і я дуже нервуюся, мені конче потрібно поговорити з вами!
— Звісно, Береніс. Зараз іду, — відповів він.
Тоді вона додала уже з тремтінням у голосі:
— Якщо ви зустрінете в холі місіс Ковпервуд, будь ласка, не дозволяйте їй іти за вами.
Але тут її голос обірвався, і Джеймс, відчуваючи небезпеку, поклав слухавку, схопив свою лікарську валізку й поспішив до її номера. У відповідь на його стукіт за дверима почувся шепіт Береніс:
— Ви самі, докторе?
І лише після того як він запевнив її, що прийшов сам, вона відчинила двері.
— Що трапилося, Береніс? Що відбувається? — майже різко запитав Джеймс, вдивляючись у її побіліле обличчя. — Що вас так налякало?
— Сама не знаю, докторе. — Вона вся тремтіла від страху. — Це все місіс Ковпервуд. Я бачила її тут у холі, коли поверталася до себе, і вона мене бачила. У неї був такий розлючений вигляд, що я боюся за Френка. Ви не знаєте, вона заходила до нього, після того як я пішла? Мені здалося, що вона може повернутися до нього в номер.
— Звісно, ні, — сказав Джеймс. — Я щойно від нього. З Френком усе гаразд, і він у безпеці. Але ось, — він вийняв зі своєї валізки кілька маленьких білих пігулок і подав одну Береніс. — Прийміть це і нічого не кажіть поки що. Це заспокоїть ваші нерви, і потім ви мені все розповісте.
Він підійшов до кушетки і жестом попросив Береніс сісти поруч. Поступово вона стала заспокоюватися.
— Тепер послухайте мене, Береніс, — знову заговорив Джеймс. — Я знаю, ваше становище тут дуже нелегке. Я знав це відтоді, як ви сюди приїхали, але чому ви саме зараз так стривожилися? Невже ви думаєте, що місіс Ковпервуд може накинутися на вас?
— О ні, за себе я не боюся, — відповіла вона вже спокійніше. — Я дуже хвилююся за Френка. Адже він зараз такий хворий, такий слабкий і безпомічний, і я боюся, що вона скаже або зробить щось, що завдасть йому болю, так що він більше не захоче жити. Але ж він так терпимо, так добре ставився до неї. І саме зараз йому так потрібна любов, а не ненависть, він стільки для неї зробив, а вона готова не знаю на що... вона може образити його так, що в нього буде новий напад. Він багато разів говорив мені, що вона втрачає всякий контроль над собою, коли ревнує.
— Так, я знаю, — сказав Джеймс. — Він — видатна людина, але одружився не з тією жінкою, і, говорячи відверто, я боявся чогось подібного. Я вважав, що вам не варто жити в одному готелі. Але любов — могутня сила, а я бачив, як ви любите одне одного, коли був в Англії. Утім, я також знав, і не тільки я, що його стосунки з місіс Ковпервуд лишають бажати кращого. До речі, ви говорили з нею?
— О ні, — відповіла Береніс. — Я просто побачила її, виходячи з ліфта, а вона так розлютилася, тільки-но пізнала мене, — я відчула це всім тілом. Я подумала, що вона у відчаї здатна зробити щось жахливе для нас обох. Крім того, я боялася, що вона зараз повернеться до Френка.
Доктор Джеймс порадив Береніс не виходити, поки буря не вщухне, і чекати на його повідомлення. І насамперед, не слід говорити про те, що трапилося, Ковпервуду. Він надто серйозно хворий, щоб це перенести. А поки що, терпляче продовжував Джеймс, він прийме на себе гнів місіс Ковпервуд і подзвонить їй, аби з’ясувати її наміри і плани. Після цього він залишив Береніс і пішов до себе в номер, аби як слід усе обміркувати.