— Але, місіс Ковпервуд! — наполягав Джеймісон, що від хвилювання навіть підвищив голос. — Це нечувано! Усі газети дізнаються про це. Не може бути, щоб ви хотіли цього, адже ваш чоловік така видатна людина?
Але тут доктор Джеймс, який чув цю приголомшливу розмову, підійшов до телефону і взяв у Джеймісона слухавку.
— Місіс Ковпервуд, з вами говорить доктор Джеймс, — холодно сказав він. — Як вам відомо, містер Ковпервуд викликав мене до себе, коли він повернувся до Америки. Містер Ковпервуд не родич мені, я опікувався ним так само, як опікувався б будь-яким іншим пацієнтом, у тому числі й вами. Але якщо ви і далі вперто наполягатимете на такому нечуваному ставленні до людини, що був вашим чоловіком, і спадкоємцем якої ви є, то запевняю вас, ви покриєте себе ганьбою до кінця днів своїх. Ви повинні усвідомлювати значення своїх вчинків.
Він почекав секунду, але Ейлін не відповіла.
— Слухайте, місіс Ковпервуд, я не прошу вас зробити послугу мені, — продовжував він. — Подумайте про себе. Звичайно, тіло вашого чоловіка можна перевезти в якесь бюро похоронних процесій і поховати будь-де, якщо ви цього хочете. Але чи впевнені ви в цьому? Як ви розумієте, преса може довідатися від мене або в похоронному бюро, що сталося з тілом. Ще раз, і останній раз, заради вас же самої, я прошу вас: подумайте, бо якщо ви не зміните своєї думки, я сам потурбуюся про те, щоб уже завтра вся ця історія була в газетах.
Він замовк, чекаючи і розраховуючи почути більш людяну відповідь. Але в телефоні клацнуло, і він зрозумів, що Ейлін повісила слухавку. Тоді він сказав Джеймісону:
— Ця жінка зараз просто несамовита. Нам доведеться взяти все у свої руки й діяти за неї. Слуги містера Ковпервуда так любили його, що, я певен, ми легко домовимося з ними і зможемо перенести тіло в будинок без її відома, і воно залишатиметься там, доки не буде поховане належним чином. Це ми можемо і повинні зробити. Ми маємо не допустити такої трагедії.
І, взявши капелюха, доктор Джеймс попрямував до виходу, але спочатку глянув на Береніс, що вже отямилася, і попросив її залишатися в своєму номері, чекаючи на його повідомлення.
— Не впадайте у відчай, Береніс. Повірте мені, все влаштується як треба і без зайвого шуму. Це я вам обіцяю, — і він приязно потиснув їй руку.
Першим кроком доктора Джеймса було перевезти тіло Ковпервуда до похоронного бюро, що було поруч із готелем. Потім він розпитав Джеймісона про слуг Ковпервуда. Певно, знайдеться один чи другий, на чию допомогу можна розраховувати. Він був упевнений, що не можна відступити перед Ейлін. Можливо, доведеться перевищити права лікаря, але іншого виходу немає. Він уже давно зрозумів, у чому суть її негараздів з Ковпервудом. Так, він бачив, що вона глибоко любила чоловіка, але настільки ревнувала його на кожному кроці, що перетворила свою мрію про щастя на джерело муки.
Як не дивно, саме в цю важку хвилину до Джеймісона зателефонував якийсь Бакнер Карр, старший дворецький Ковпервудів, що служив у них ще з часів Чикаґо. Як виявилося, він хотів сказати Джеймісону, що смерть містера Ковпервуда для нього велике горе. Крім того, він чув телефонну розмову місіс Ковпервуд, чув украй несправедливі звинувачення свого чоловіка з її боку, а найжахливіше те, що вона навіть не дозволяє внести його до його власного будинку. Тому він хоче запропонувати свої послуги, аби відвернути таку трагедію.
Коли доктор Джеймс повернувся до готелю, то Карр уже був у Джеймісона, і він виклав їм обом свій план дій. Він уже розпорядився приготувати тіло до похорону, замовити належну труну й чекати подальших розпоряджень. Тепер питання — коли можна буде перенести тіло до будинку і чи будуть там слуги, що допоможуть потай прийняти труну і безшумно перенести його до відповідної кімнати, так щоб місіс Ковпервуд нічого не знала, принаймні до наступного ранку. Чи вважає Бакнер Карр, що це можна буде зробити без перешкоди? Карр відповів, що він зараз повернеться до особняка Ковпервудів, а години за дві зателефонує і скаже, чи можливо здійснити все, про що говорив доктор Джеймс. Після цього він пішов і майже за дві години повідомив по телефону, що найзручніший час між десятою вечора і першою ночі; усі слуги готові допомогти, у будинку буде темно й тихо.
Тож о першій годині, як і було домовлено, тіло Ковпервуда у труні було перенесене до будинку Ковпервудів. Карр мовчки патрулював безлюдну вулицю. Віддані слуги приготували зал на другому поверсі для труни з тілом їх колишнього хазяїна. Поки багато оздоблену труну вносили, один із слуг вартував біля дверей Ейлін, прислухаючись до найменшого шороху.