Стоїк

«Нескінченне не може бути розділеним на частини й міститися у скінченному.

Увесь всесвіт проникнутий мною, у моїй споконвічній формі, що недоступна для людських почуттів. Я не перебуваю в жодній живій істоті, натомість всі вони перебувають у мені. Це не значить, що вони існують у мені фізично. У цьому і полягає моя божественна таємниця. Ви повинні намагатися зрозуміти її природу. Моє буття — основа для всіх живих істот, я породжую їх, але між нами немає фізичного зв’язку.

Однак, якщо людина поклонятиметься мені й спрямовуватиме свої думки на мене, ні на що не відволікаючись, кожну хвилину свого часу, я дам їй все, чого вона потребує, і збережу її надбання. Навіть ті, хто поклоняються іншим божествам і з вірою в серце приносять їм жертви, насправді поклоняються мені, хоча ідуть до мене неправильним шляхом. Бо я єдине Божество і єдиний, хто приймає всі жертви. Але ці люди приречені на те, щоб повернутися на землю, тому що вони не пізнали мене в моїй справжній сутності.

Ті, хто приносять жертви різним божествам, прийдуть до цих божеств. Ті, хто поклоняються предкам, прийдуть до своїх предків. Ті, хто поклоняються стихіям і духам, прийдуть до них. Так і мої прихильники прийдуть до мене».

Гуру одного разу сказав Береніс:

— Саме повітря, яким ми дихаємо, кожним своїм подихом говорить: «То Ти Єси». І весь всесвіт з міріадами сонць і місяців виголошує вустами тих, хто здатний говорити: «То Ти Єси»

І Береніс пригадалися «Останні рядки» Эмілі Бронте:

Моя душа не відає страху
І не тремтить перед земними бурями;
Я бачу сяяння слави Небес
І сяяння Віри, що озброюють мене проти страху.
О, Бог у моїх грудях,
Всемогутнє, всюдисуще Божество!
Життя, що увійшло в мене,
І я, невмируще життя, що черпає силу в Тобі.
Марні тисячі символів,
Що надихають людські серця; невимовно марні,
Нікчемні, мов зів’яла трава,
Чи піна серед безмежного моря.
Непідвладна сумнівам,
Я міцно тримаюсь за Твою безконечність,
Мій надійний якір —
Нерушима скеля безсмертя.
Всеохопною любов’ю
Твій дух живить вічність,
Проникає і вкриває все,
Змінює, підтримує, розчиняє, створює і зберігає.
Нехай щезнуть земля і людина,
Нехай зникнуть сонця і світи,
Ти єдиний залишишся
І всяке суще існуватиме в Тобі.
Для смерті немає місця,
Жоден атом не піде в небуття її силою;
Ти — Ти є Буття і Дихання,
І те, що є Ти, ніколи не щезне.

Іншим разом гуру запитав:

— Чи існує така людина, що не була б тобою? Ти — душа всесвіту. Якщо хтось підійде до твоїх дверей, вийди і зустрінь себе. Бо всі є одне. Думка про окремішність — ілюзія. Ти ненавидиш. Ти любиш. Ти боїшся. Все це — ілюзія, невігластво й омана!

Єдине зло — це думка або слово, що послабляють дух.

Якщо всі сонця зайдуть, місяці перетворяться на порох, зникнуть один за одним усі світи, — що тобі до цього? Стій непорушно, мов скеля, — тебе знищити неможливо.

Про безсмертя гуру сказав:

— Частка енергії, яка лише кілька місяців тому належала сонцю, тепер може належати людській істоті.

Нема нічого нового. Ті самі послідовності явищ постають одне за одним, подібно до обертання колеса. Усякий рух у цьому всесвіті відбувається послідовно через появу і зникнення. Світи за світами виникають із менших форм, еволюціонують, розростаються й знову зникають, перетворюючись на те, з чого виникли. І так усе в житті: виникає і потім перетворюється на те, з чого виникло. Що ж зникає? Форма. У певному сенсі навіть тіло безсмертне. У певному сенсі тіла й форми вічні. Що це значить? Візьмемо декілька кубиків для гри в кості і підкинемо їх. Припустімо, кості випадуть у такій комбінації: 5-6-3-4. Знову кинемо кості, потім ще і ще. І колись вони впадуть знову так само, випаде та сама комбінація.

Так і атоми, з яких складається всесвіт, наче кості, роз’єднуються й знову з’єднуються — і так без кінця. Але неодмінно надходить час, коли знову утворюється та сама комбінація: ти знову будеш тут, і всі предмети матимуть таку саму форму, і ми знову говоритимемо про це, і от цей же глечик, наприклад, стоятиме як і зараз. Так було незліченно багато разів, і так повторюватиметься незліченно багато разів.