— Вірно! — погодився Стейн.
— Адже тут мова йде не тільки про Чаринг-Крос, — продовжував Джонсон, — але й про Електротранспортну компанію, оскільки вона, по суті, і є власником цієї лінії, або принаймні її агентом. І коли вони зі Стейном дізнаються думку Геддонфілда, Еттінджа та інших, тоді можна буде вирішити, чи можлива така угода. І якщо вони між собою домовляться, зрозуміло, Ковпервуд краще матиме справу зі Стейном, Джонсоном і їх друзями, ніж із цими Джаркінсами, Клурфейнами, Грівзами й Геншо. Врешті, вони просто дрібні торговці, і їх можна викинути зі справи.
І з цим також Стейн повністю погодився. Так вони розмовляли до темряви. За вікном згустився сірий лондонський туман. Стейн згадав, що його чекають на чай, а Джонсонові вже був час іти на засідання. І вони попрощалися — обоє в піднесеному настрої.
За три дні, тривалість, що, на думку Джонсона, була необхідна для того, аби справити враження на цих маклерів, він запросив до себе Джаркінса і Клурфейна й повідомив їм, що говорив про їхню справу з деякими зі своїх друзів і що вони не проти познайомитися із проектами й пропозиціями Ковпервуда. Тож він готовий зустрітися й поговорити з ним, але після особистого запрошення від Ковпервуда і не інакше. Одначе, за його умовою, Ковпервуд до зустрічі з ним у жодному разі не повинен вступати в будь-які переговори чи ділові відносини ні з ким іншим. Адже люди, яких він, Джонсон, намагається зацікавити, крупні інвестори, які, звісно, не дозволять грати з собою.
Одразу після зустрічі Джаркінс і Клурфейн кинулися до найближчого телеграфного відділення. Вони разом склали телеграму, в якій повідомляли Ковпервуда про блискучі результати, яких вони досягли, і переконували його приїхати до Лондона і в украй шанобливих виразах просили його відкласти будь-які інші переговори до приїзду сюди, тому що майбутня нарада, якщо її вдасться організувати, матиме всебічний характер.
Телеграма викликала у Ковпервуда посмішку, нагадавши його сувору розмову з Джаркінсом. Він телеграфував у відповідь, що зараз дуже зайнятий, розраховує виїхати в середині квітня й тоді охоче побачиться з ними й обговорить їхню пропозицію. Одночасно він відправив шифровану телеграму Сіппензу про те, що скоро буде в Лондоні, що відхилив пропозицію Грівза й Геншо, але нехай Сіппенз постарається зробити так, щоб до них дійшли чутки про його приїзд до Лондона, оскільки отримав, окрім їхньої, іншу велику і всебічну пропозицію щодо підземного транспорту, що не має нічого спільного з лінією Чаринг-Крос. Ця звістка має привести до тями Грівза й Геншо і змусити їх прийти до нього з такою пропозицією, яку він зможе прийняти, перш ніж йому запропонують щось інше. Тоді він матиме в руках зброю, за допомогою якої змусить своїх нових партнерів бути поступливішими.
І весь цей час Ковпервуд також улаштовував справи з Береніс, Ейлін і Толліфером, готуючи їхні ролі у планах на майбутнє.
Розділ 21
Хоч у глибині душі Ейлін все ще жили темні сумніви, раптова зміна, що сталася з її чоловіком, не могла не справити на неї враження. Натхненний своїми лондонськими проектами, близькістю Береніс і майбутньою подорожжю, Ковпервуд і справді став уважнішим до Ейлін. Його бажання, щоб вона поїхала з ним у Лондон, його заповіт, у якому він доручив їй опіку його будинку і призначив одним із своїх виконавців, — усе це вона пояснювала собі як очевидний наслідок чиказької катастрофи. Життя, думала Ейлін, завдало йому жорстокого удару і саме тоді, коли його кар’єра складалася напрочуд вдало, що змусило його тверезо поглянути на себе. І він повернувся до неї або у всякому разі на шляху до того, щоб повернутися. Цього було майже досить, аби відновити в ній віру в любов і цінність людських почуттів.
Вона із захопленням зайнялася своїми туалетами, готуючись до майбутньої подорожі. Накупила чудових валіз; цілими днями роз’їжджала по магазинах, ательє, модних майстернях. Вона знову, як колись, дала волю надмірній вірі в показну розкіш і зовнішній блиск — на задоволення собі, чим викликала звичне сум’яття у Ковпервуда. Дізнавшись, що їм відведені найкращі каюти на океанському лайнері «Кайзер Вільгельм», що відходив найближчої п’ятниці, Ейлін заходилася готувати собі гарнітури білизни, що личать хіба що нареченій, хоча чудово знала, що ні про які інтимні стосунки між нею і Ковпервудом не може бути й мови.
У той же час Толліфер, усі спроби якого познайомитися з Ейлін поки що виявилися безуспішними, з великою полегкістю знайшов у своїй поштовій скриньці рекомендований лист, у ньому — план того самого лайнера, свій квиток і — найприємніше, — три тисячі доларів готівкою. Ентузіазм і ревність Толліфера до виконання його нового завдання миттєво зросли. Він вирішив докласти всіх зусиль, аби справити гарне враження на Ковпервуда, — ось людина, яка, вочевидь, добре знає, як брати від життя те, чого хочеш. Швидко проглянувши кілька останніх газет, Толліфер переконався, що подружжя Ковпервудів відправляється до Європи на тому ж «Кайзері Вільгельмі», що відходить у п’ятницю.