— Одначе йому не бракує такту, аби триматися ввічливо, на відміну від неї, хоча, можливо, так завжди буває, коли жінка зустрічається з жінкою.
— Біда з жінками в тому, Ейлін, що вони всі зайняті одним. Чоловіки, точніше, іхні інтереси відрізняються більшою різноманітністю.
— Хай там як, але містер Толліфер мені подобається, а це дівчисько анітрохи.
— Так ти можеш просто не зважати на неї. А що стосується Толліфера, ніщо не заважає нам бути з ним люб’язними, якщо тобі цього хочеться. Не забудь, я хочу зробити тобі приємність цією поїздкою. — И він приязно посміхнувся.
Спостерігаючи за нею нишком за годину по тому, коли вона переодягалася перед дзеркалом для передобідньої прогулянки по палубі, Ковпервуд не міг не відзначити, наскільки вона пожвавішала й виглядала задоволеною. Просто дивно, подумав він, як багато можна зробити з людиною, якщо правильно скористатися її смаками, слабкостями і мріями.
Але, може статися, Береніс поводиться так само з ним самим? Вона цілком здатна на це. Що ж, тоді в нього буде ще більше підстав аби захоплюватися нею, ніж для того, аби захоплюватися собою, як це він щойно робив.
Розділ 22
Останні декілька днів на пароплаві Толліфер провів, придумуючи й здійснюючи різні плани з метою завоювати прихильність Ейлін. Поміж іншого він влаштував два вечори з грою в карти, завбачливо не включивши в партію міс Гівенс. Натомість він запросив одну доволі відому акторку, молодого банкіра із Заходу, який був також не проти познайомитися з дружиною Ковпервуда, і молоденьку вдовицю з Буффало, яка вважала, що спілкування з людиною таких світських манер і приємною зовнішністю, як у Толліфера, піднімає її на вищий суспільний рівень.
Сказати, що нові суспільні розваги й особливо явна увага до неї Толліфера підняли настрій Ейлін, — означало б значно применшити правду. Тим більше, що, хоча Ковпервуд і не брав у цьому участі, він, очевидно, цілком схвально ставився до її нових знайомих. Він уже сказав їй, що коли вони прибудуть до Лондона і влаштуються в готелі «Сесіль», вона може, якщо їй хочеться, запросити Толліфера і його друзів на чашку чаю або навіть до обіду; а якщо він матиме час, то, можливо, й сам ненадовго до них завітає. Ейлін радо вхопилася за цю можливість, і не стільки тому, що їй подобався Толліфер і вона дорожила його товариством, а тому, що їй хотілося показати Ковпервуду, що вона здатна підтримувати контакти, що можуть бути приємними йому.
Можна віддати належне Толліферу за його винахідливість, думав натомість Ковпервуд. Він, схоже, доволі кмітливий, має такт і, безсумнівно, вміє тримати себе в суспільстві. Хоча, якщо він зайде так далеко, аби спробувати всерйоз запаморочити голову Ейлін і підкорити її та заволодіти виділеною їй частиною... Утім, навряд чи це йому вдасться. Ейлін така віддана дружина, вона нездатна закохатися в будь-кого по-справжньому.
Що ж до Толліфера, то його інколи гнітило те, що він бере участь у цій лицемірній справі, та разом з тим він усвідомлював, що це найкраща нагода, яка випала йому впродовж усього його зруйнованого життя. І якщо вже він не соромився жити на мізерний заробіток жалюгідних хористок, як ще зовсім недавно, то тепер йому нема чого соромитися — він отримує гроші за те, що взяв на себе нелегкий обов’язок виступати в ролі світського ментора, супутника й приятеля цієї жінки. Звісно, вона не вміє себе тримати, від неї постійно чекаєш якоїсь незграбності, а, крім того, вона надто явно бажає подобатися. Її слід би одягнути зі смаком, дечому навчити, аби вона почувала себе впевненіше. Але у всякому разі вона ставиться до нього приязно, вдячна йому, і цілком можливо, що він насправді зможе для неї дещо зробити.
Перш ніж відправитися в цю подорож, Толліфер поцікавився й довідався, що Ейлін за відсутності Ковпервуда проводила час у дуже сумнівній компанії, і хоч вона не займала ніякого положення в суспільстві, це все-таки компрометувало як її, так, звісно, й Ковпервуда. Як Ковпервуд міг таке допустити? — запитував себе Толліфер. Але, познайомившись із Ейлін і пригадавши все, що він чув і знав про Ковпервуда, він почав схилятися до думки, що зрештою Ковпервуд обрав найрозумнішу лінію поведінки. Адже там, де справа стосується почуттів, Ейлін, вочевидь, здатна на все, і якби Ковпервуд спробував відвоювати собі волю, вона не зупинилася б ні перед чим, каменю на камені не залишила б, аби захиститися або навіть якось зашкодити йому.