— Припустимо, що ми погодимося віддати вам контроль, містере Ковпервуд, — але яка в нас буде гарантія, що ви негайно розпочнете будівництво лінії? Адже якщо нам не буде надана можливість розгорнути будівельні роботи в межах строку, зазначеного в контракті, я не бачу, що ми з цього отримуємо?
— Я такої ж думки, — вставив Грівз.
— Щодо цього ви можете бути цілком спокійні, джентльмени, — сказав Ковпервуд. — Я готовий дати вам письмове зобов’язання або підписати будь-яку спільно укладену угоду, що якщо протягом шести місяців від дня її підписання вам не будуть надані кошти на будівництво першої ділянки лінії, нашу угоду з вами слід уважати недійсною, і більше того, я зобов’язуюся сплатити вам десять тисяч фунтів відшкодування. Вас це задовольняє?
Підрядники знову переглянулися. Вони чули, що Ковпервуд у грошових справах хитрий і скупий, але вони також чули, що він завжди дотримується письмових угод.
— Тоді все гаразд! Це звучить цілком розумно, — сказав Грівз. — А як щодо інших ділянок?
Ковпервуд зареготав.
— Джентльмени, я маю в своїх руках дві третини всього міського транспорту Чикаґо. За двадцять років я побудував у цьому місті тридцять п’ять миль наземних доріг, сорок шість миль трамвайних шляхів і провів, крім того, сімдесят п’ять миль заміських трамвайних ліній, і скрізь я є основним власником. І жоден із моїх інвесторів ще не втратив на цьому жодного цента. Акції цих підприємств дають і зараз понад шість відсотків прибутку. І якщо я відмовляюся від них — не без вигоди для себе, — то це не тому, що ці підприємства приносять недостатній прибуток, а виключно через політичні й суспільні ревнощі моїх конкурентів, що мені дошкуляють. І я беруся за вашу лондонську підземку аж ніяк не тому, що мене цікавлять гроші. До речі, не забувайте, що це ви прийшли до мене, а не я до вас. Але річ не в тім. Я не маю звички хвастатися й не збираюся. Що стосується інших ділянок — строки й суму витрат ми обумовимо в контракті, але тільки ви, зрозуміло, із власного досвіду знаєте, що тут треба буде врахувати всілякі непередбачені затримки й випадковості, які неминуче виникають у такого роду справах. Головне це те, що я готовий заплатити вам зараз готівкою за ваш опціон і взяти на себе всі зобов’язання, що випливають із контракту.
— Що ви скажете? — запитав Грівз, звертаючись до Геншо. — Я задоволений і вважаю, що ми зможемо поладити з містером Ковпервудом не гірше, ніж з будь-ким іншим.
— Чудово, — сказав Геншо. — Я готовий.
— А як ви збираєтеся оформити передачу мені вашого опціону? — поцікавився Ковпервуд. — Наскільки я розумію, ви повинні спочатку оформити ваші права на нього з Електротранспортною компанією, перш ніж отримати повноваження передати його мені.
— Це правда, — відповів Геншо, подумки прикидаючи, як їм у цьому випадку краще зробити. Якщо вони спочатку матимуть справу з Електротранспортною компанією, а потім з Ковпервудом, це означає, що їм доведеться не тільки викласти зараз же готівкою тридцять тисяч на сплату компанії за опціон, але й знайти, крім того, хоч би на короткий час ще шістдесят тисяч, щоб здійснити передачу внесеної компанією гарантійної застави в державних цінних паперах.
А оскільки дістати готівкою таку величезну суму — дев’яносто тисяч — справа нелегка, Геншо подумав, що куди простіше було б піти до Джонсона й у правління Електротранспортної компанії й розповісти їм про все. Джонсон може скликати директорів, запросити Ковпервуда і його із Грівзом, аби оформити передачу прав за гроші Ковпервуда. Ця ідея здалася настільки привабливою, що він сказав:
— Я вважаю, що для обох сторін усього доцільніше було б оформити передачу з рук у руки за один раз, — сказав він і відразу пояснив Ковпервуду, як це можна зробити, але не те, чому йому це здається зручним. Одначе Ковпервуд відмінно зрозумів чому.
— Гаразд, — сказав він, — якщо ви владнаєте це з вашими директорами, я готовий. Усе це займе буквально кілька хвилин. Ви передаєте мені ваш опціон і цінні папери державного банку на шістдесят тисяч або відповідну розписку на ці папери, і я відразу передаю вам чеки на тридцять і на шістдесят тисяч. Отже, все, що потрібно зробити зараз, я вважаю, це накидати текст тимчасової угоди, і ви її підпишете.
І він відразу подзвонив секретареві й продиктував основні пункти.
— Тепер, джентльмени, — сказав Ковпервуд, коли документ був підписаний, — я б хотів, щоб ми з вами почували себе не як продавці й покупці, але як союзники, що взялися спільно робити доволі важливу справу, яка всім нам принесе гарні плоди. Я даю вам слово відплатити за ваше щире співробітництво не менш щирим співробітництвом зі свого боку. — И він міцно потиснув руки обом.