Особистий план Ковпервуда насправді був набагато хитрішим і жорсткішим, ніж Джонсон міг собі зараз уявити. Спочатку, скориставшись престижем і перевагами, що їх давала йому покупка однієї тільки лінії Чаринг-Крос, і розраховуючи на ще деякі контракти, затверджені парламентом, що знаходилися в руках людей, які не мали грошей для їхнього здійснення, Ковпервуд думав поволі їх скупити, не кажучи нікому ні слова. А пізніше, якщо йому доведеться зіткнутися з надто завзятим спротивом, він зможе поєднати їх і запропонувати лондонцям свою власну, нову підземну мережу, — такий хід безумовно змусить його ворогів піти на його умови. Однак, маючи в руках Чаринг-Крос — спадкоємицю колишньої Електротранспортної компанії, — він готовий за необхідності поступитися значною часткою своїх акцій на користь англійських інвесторів, які могли б допомогти йому отримати контроль над Районною підземною дорогою.
Хоча Ковпервуд говорив Береніс, що він думає організувати лондонське підприємство на значно вищому рівні, ніж усі його колишні підприємства, тим не менше він з досвіду знав: насамперед необхідно забезпечити собі левову частину доходу, і принаймні доти, доки в нього не буде впевненості, що його не обдурять, цілковита чесність із його боку є просто смішною і самогубною. Його принцип полягав у тому, щоб забезпечувати собі в будь-якій акціонерній компанії, яку він очолював, щонайменше п’ятдесят один відсоток акцій, а також п’ятдесят один відсоток акцій різних дочірніх підприємств, які він завжди засновував і якими управляв через підставних осіб.
Так, наприклад, для електрифікації задуманої лінії він вирішив заснувати особливу компанію з устаткування й будівництва підземних станцій, яка отримала б контракт спеціально на електрифікацію лінії Чаринг-Крос. У подібний спосіб він думав організувати дочірні компанії для поставки вагонів, рейок, сталевих деталей, устаткування для станцій і т. п. Зрозуміло, це давало величезні прибутки. Але, якщо в Чикаґо він залишав їх собі, то тут, у Лондоні, аби перемогти в боротьбі, що обіцяла бути складною, він був готовий поділитися деякою часткою цих солідних доходів із тими, хто буде йому найбільш корисний.
Він був не проти, за необхідності, ознайомити Джонсона й Стейна з планом організації задуманої їм компанії з поставок обладнання; і якщо вони справді його підтримають і він або вони втрьох отримають контроль над Метрополітен і Районною — він відкриє їм, як на цьому ранньому етапі забезпечити собі вірний прибуток за допомогою таких допоміжних компаній. А потім він їм покаже, що в процесі будівництва й обладнання кожної окремої ділянки мережі доходи цих допоміжних компаній будуть і далі текти рікою; це і є, як він знав з досвіду, основний важіль отримання колосальних прибутків.
У цій дружній розмові із Джонсоном Ковпервуд тримався так, наче йому справді нема чого приховувати від свого співрозмовника. Однак про себе він подумував, що перехитрити такого ділка справа нелегка! А саме така людина могла б бути гарною заміною Сіппенза, якби це можна було влаштувати. Обережно прощупавши Джонсона з усіх боків і переконавшись, що, при всій своїй стриманості, англієць готовий піти йому назустріч, Ковпервуд запитав його прямо, чи погодиться містер Джонсон стати його головним консультантом і радником у фінансових справах, пов’язаних з найважливішими попередніми процедурами, які допоможуть їм домогтися об’єднання всіх ліній і ділянок для будівництва загальної лондонської мережі. Він запевнив Джонсона, що покупка лінії Чаринг-Крос сама по собі мало важить в його очах, окрім як відмичка, що відкриє йому доступ до інших ліній.
— Насправді, містере Джонсон, — сказав він найщирішим тоном, — я, перш ніж приїхати сюди, доволі докладно ознайомився зі становищем на вашій підземці. І не гірше вас розумію, що ваша центральна кільцева лінія — це, по суті, ключ до всієї мережі. Крім того, мені відомо також, що ви, як і лорд Стейн, належите до меншості найбільших акціонерів у компанії Районної лінії. Отож я бажав би знати, чи є якась можливість із вашою допомогою добитися об’єднання Чаринг-Крос із Метрополітен, Районною й іншими лініями.
— Це буде нелегко, — поважно сказав Джонсон. — У нас тут велику роль відіграють традиції, і англійці дуже тримаються за них. Якщо я вас правильно зрозумів, ви маєте на увазі таку систему, яка об’єднала б вашу лінію з іншими й зокрема із центральною кільцевою лінією, і ви, звісно, очолили б усе це.