— О, так, — сказала вона. — Ми з містером Тевістоком і з полковником Гоксбері — знаєте, з тим, що живе біля Вімблдона, — обстежили всю ріку аж до Віндзора у тому напрямку, а у зворотному напрямку — далеко за Марлоу. Навіть говорили про те, щоб поплисти до Оксфорда.
— На плоскодонці? — поцікавився Стейн.
— Так, на двох або на трьох. Полковник Гоксбері хотів влаштувати подорож.
— Мій старий друг полковник! То ви знайомі з ним? Ми дружили ще в дитинстві. Але я давно не бачив його. Він, здається, був в Індії?
— Так, він мені розповідав.
— Але ж тут навколо Трігезала набагато цікавіше, — сказав Стейн, нехтуючи Гоксбері й Тевістоком. — Море з усіх боків, скелі. Це найбільш скелясте місце на узбережжі Англії — суворе, величне, а подалі — вересові зарості й болота, олов’яні й мідні копальні та старовинні церкви. Ви цим не цікавитеся? І погода чудесна, особливо зараз. Я б дуже хотів, щоб ви з матінкою приїхали до Трігезала. Там є гарна невеличка бухта, де я тримаю свою яхту. Ми могли б з’їздити на острови Сілли, — це лише миль тридцять звідти.
— Як чудово! І як це люб’язно з вашого боку! — сказала Береніс, думаючи, однак, про Ковпервуда і про те, як би він поставився до такого запрошення. — Мамо, як ця ідея прогулятися яхтою до островів Сілли? — запитала вона, заглянувши у відкрите вікно. — Лорд Стейн має яхту і свою пристань у Трігезалі, і він певен, що нам сподобається така прогулянка.
Вона продовжувала весело розмовляти, однак не без легкої нотки поблажливості в голосі. Стейн був здивований її байдужістю і неуважним ставленням до його запрошення, якого багато хто домагався б як найбільшої милості.
У вікні з’явилася місіс Картер.
— Ви повинні вибачити мою дочку, лорде Стейн, — сказала вона. — Вона дуже норовлива дівиця. Вона ніколи мене не слухалася, та й не тільки мене, а взагалі нікого. Ну, а що стосується мене, — тут місіс Картер подивилася на Береніс, немов запитуючи в неї дозволу, — по-моєму, ваша пропозиція дуже спокуслива! І я певна, що й Беві думає так само.
— А тепер давайте пити чай, — продовжувала Береніс. — А потім можете покатати мене на човні, хоча я, мабуть, віддаю перевагу байдарці. Або ж можемо прогулятися чи пограти у сквош до обіду. Я багато вправлялася і, мабуть, вже непогано граю.
— Мабуть, занадто спекотно для сквоша? — заперечив Стейн.
— Ледар! А я думала, англійці люблять виснажуватися на тенісному корті більше за все інше. Британська імперія, мабуть, занепадає!
Одначе у сквош цим вечором не грали; натомість вони каталися на байдарці по Темзі, а потім — не поспішаючи обідали при свічках. Стейн розводився про красоти Трігезала, хоч, правда, маєток трохи старомодний і не такий ошатний, як багато англійських садиб, зате вікна виходять на море і скелястий берег, що справляє дивне і навіть моторошне враження.
Але Береніс усе ще побоювалася прийняти запрошення, хоч опис Стейна її просто зачарував.
Розділ 43
Береніс і Стейн були багато в чому подібні за темпераментом. Як і вона, він був значно м’якіший за Ковпервуда, і у певному сенсі менш практичний. З іншого боку, відіграючи вельми незначну роль у тому світі, в якому славився Ковпервуд, Стейн значно ефектніше сяяв у тій атмосфері, що так приваблювала Береніс, — в атмосфері естетично впорядкованої розкоші. Його смаки і його філософію вона збагнула за декілька хвилин їхньої вечірньої прогулянки, упродовж якої Стейн безтурботно розповідав про себе. Як і Ковпервуд, він був схильний прийняти свою долю такою, як вона була, і навіть знаходити в ній насолоду. Він багатий. Знатний. І до певної міри талановитий.
— Але сам я не зробив нічого, щоб здобути або заслужити хоч щось із того, що маю, — зізнався він.
— Цьому я можу повірити, — розсміялася Береніс.
— Але що тут поробиш, — продовжував він, немов не помітивши її репліки. — Такий світ — усе в ньому несправедливо: обдаровує одних, і нічого не дає іншим.
— Як це вірно! — сказала Береніс, що раптом стала серйознішою. — У житті стільки фатального і стільки безглуздого: бувають долі прекрасні, а бувають страшні, ганебні, огидні...
Стейн почав розповідати їй про себе. Його батько хотів, щоб він одружився з дочкою їх сусіда, теж графа. Але, як висловився Стейн, вони не надто приваблювали одне одного. А пізніше, в Кембриджі, Стейн вирішив за будь-яку ціну відкласти одруження і спочатку якомога більше побачити світ.