Прийшов, побачив, переміг!»
Спочатку Береніс була не стільки шокована, скільки здивована. Захоплене ставлення до неї Ковпервуда, те величезне задоволення, яке він начебто знаходив у її товаристві й своїй роботі, приспали її увагу, так що вона вважала, що принаймні зараз їй ніщо не загрожує. Але, вивчаючи зображення Лорни, вона одразу помітила, скільки чуттєвого вогню в цій новій фаворитці Ковпервуда. Невже це правда? Невже він знайшов іншу — і так скоро? Першою її думкою було, що вона йому нізащо не вибачить. Лише два місяці тому він називав її найчарівнішою жінкою в світі, говорив, що вона єдина жінка, якій не варто боятися чоловічої мінливості або суперництва жінки. І от він усе ще в Нью-Йорку й вигадує брехливі приводи, аби затриматися заради Лорни. І пише їй цю нісенітницю про президентські вибори!
Потроху її лють ставала дедалі більшою. Її блакитні очі захололи. Але зрештою здоровий глузд знову прийшов їй на допомогу. Що заважає їй пустити в хід свою найгострішу зброю? До її послуг Тевісток — він, звісно, чепурун, але має настільки помітне становище у суспільстві, що його разом з матір’ю часто запрошують навіть до двору. Є й інші, — відверто захоплені погляди багатьох помітних і цікавих чоловіків у цьому новому для неї суспільстві красномовно говорили: «Обери мене!» І, врешті, є ще Стейн.
Утім, скільки б Береніс не злилася на Ковпервуда в ці перші хвилини, в її думках не було місця для розпачу. Зрештою вона дорожить їм. Вони обоє встигли побачити, наскільки корисні одне одному. Вона була спантеличена, вражена, відчувала біль, гнів, але не думала про розрив. Хіба сумнів у тому, чи вдасться їй утримати його, змусити його забути колишні звички й потяги, не турбував її і раніше? У глибині душі вона допускала, що навряд чи. У найкращому разі подібність характерів і спільність інтересів, сподівалася вона, допоможуть їм зберігати якщо не ніжні, то хоча б вигідні для обох стосунки. А тепер... Невже їй доведеться сказати собі, що все — і так швидко — зійшло нанівець? Розмірковуючи про своє і його майбутнє, вона відкидала цю думку. Те, що було дотепер, було надто чудово.
Вона вже написала Ковпервуду про запрошення Стейна і мала намір дочекатися його відповіді. Але маючи перед собою такий доказ невірності Ковпервуда і незалежно від рішення про подальші стосунки з Ковпервудом, вона вирішила прийняти запрошення його світлості і всіляко заохочувати його ентузіазм. А далі вона побачить, як вчинити з Ковпервудом. Їй було дуже цікаво, яке враження справить на Ковпервуда відкрите залицяння до неї Стейна.
Тож Береніс написала Стейну, що її матінка почуває себе краще і їй корисно було б зараз перемінити обстановку, а тому вона з радістю приймає його повторне запрошення, отримане лише кілька днів назад.
Що ж до Ковпервуда, вона вирішила припинити йому писати. Вона аж ніяк не хотіла скомпрометувати себе стосунками зі Стейном і не робитиме нічого, що могло б повести до розриву з Ковпервудом. Краще почекати й подивитися, як вплине на нього її мовчання.
Розділ 45
Тим часом у Нью-Йорку Ковпервуд усе ще начебто повною мірою насолоджувався своєю новою пристрастю, але в глибині його свідомості була постійно присутньою думка про Береніс. Як це зазвичай з ним бувало, його суто чуттєві захоплення тривали недовго. У самій його крові було щось таке, що згодом незмінно припиняло — навіть несподівано й незрозуміло для нього самого — його інтерес до предмета недавнього захоплення. Однак після знайомства з Береніс він уперше в житті відчув, що тут він не буде переможцем і не тільки в суто чуттєвому плані, тож це може для нього бути ударом також у духовному плані. Береніс єдина з усіх жінок принесла в його життя не тільки пристрасть і кмітливість, але щось чуттєво пов’язане з красою і творчою думкою.
Ще дві обставини змусили Ковпервуда задуматися. Першою і найважливішою був лист від Береніс — вона повідомляла, що в Прайорс-Коув приїжджав Стейн і що він запрошував її з матір’ю до себе в Трігезал. Ця звістка дуже схвилювала Ковпервуда, адже він добре усвідомлював фізичну й інтелектуальну привабливість Стейна. Безумовно, Береніс може захопитися такою людиною. Чи не слід йому негайно покінчити з Лорною і повернутися до Англії, щоб перешкодити Стейну завоювати симпатії Береніс? Або почекати ще трохи, щоб до кінця насолодитися близькістю з Лорною, а заодно показати Береніс, що він зовсім не ревнує її до Стейна й анітрохи не боїться цього виняткового й гідного суперника, і цим показати їй, що з них двох у нього міцніша позиція.