Старший здивовано озирнувся.
— Я не знаю, — відповів той. — Я думав, він іде позаду.
«Напевне, затримався подивитися на пожежу, — подумав Том. — А може, втрапив у якусь халепу».
Він не став чекати й миттю побіг через моріг й навколо кухні. Том переживав за Філіпа — не лише тому, що то була добра людина, а й тому, що він був покровителем Джонатана. Без Філіпа з малюком могло статися все що завгодно.
Том знайшов пріора в проході між трапезною та дорміторієм. Він із полегшенням побачив, що той сидить із приголомшеним виглядом, але цілий. Том допоміг йому підвестися.
— Щось по голові вдарило, — слабким голосом сказав Філіп.
Том подивився йому через плече. Південний трансепт завалився у клуатр.
— Вам пощастило вижити, — зауважив муляр. — Напевне, Господь має для вас призначення.
Філіп похитав головою, щоб у думках прояснилось.
— Я на хвилину знепритомнів. Тепер усе добре. Де книги?
— Їх віднесли в гостьовий будинок.
— Ходімо туди.
Поки вони йшли, Том підтримував Філіпа. Пріор не постраждав, але Том бачив, що він дуже засмучений.
Коли вони наблизилися до гостьового будинку, апогей пожежі в соборі був уже позаду, і полум’я почало вщухати, але Том усвідомив, що, попри це, може чіткіше роздивитися людські обличчя, і зрозумів, що почало світати.
Філіп знову став організовувати монахів. Кухареві Мілію він наказав варити кашу на всіх, а Катбертові Білоголовому — відкоркувати барильце міцного вина, щоб усі могли зігрітися. Він розпорядився розпалити вогнище в гостьовому будинку, і старші ченці пішли туди ховатися від холоду. Задощило, і під дощем, на холоді, вогонь на руїнах собору вщухнув.
Коли всім знайшлося діло, пріор Філіп вийшов із гостьового будинку й попрямував до собору. Том побачив це й рушив слідом. Це був його шанс. Якщо він домовиться зараз, то зможе працювати тут упродовж довгих років.
Філіп стояв, дивився на рештки західної частини собору й сумно хитав головою, немов то його життя лежало перед ним у руїнах. Том мовчки зупинився поруч із ним. Потім Філіп пішов через цвинтар уздовж північної стіни нави. Муляр — з ним, оцінюючи пошкодження.
Північна стіна нави вистояла, але північний трансепт і частина північної стіни святилища були зруйновані. Східна частина собору вціліла. Вони повернули за ріг і подивилися на південну стіну. Більша її частина впала, а південний трансепт завалився в клуатр. Будинок капітулу вистояв.
Вони пройшли через арку, що вела в східну галерею клуатру, і наштовхнулися там на купу каміння. Здавалося, все зруйновано, але бите око Тома одразу відзначило, що галереї клуатру не зазнали великих руйнувань, а лише були поховані під уламками. Він заліз на каміння й подивився на собор. Одразу за вівтарем були приховані сходи, що вели в крипту. Сама крипта розташовувалася під хорами. Том придивився до кам’яної підлоги над криптою, шукаючи тріщин, і нічого не побачив. Ймовірно, що крипта не постраждала. Він нічого не сказав Філіпові, адже хотів приберегти це для вирішальної миті.
Філіп пішов далі, за дорміторій. Том поспішив за ним. Вони побачили, що дорміторій не зазнав ушкоджень, а далі пересвідчилися, що й інші будівлі вціліли: трапезна, кухня, пекарня та броварня. Схоже, це дещо заспокоїло Філіпа, але його обличчя залишалося похмурим.
Вони мовчки повернулися туди, звідки почали: до зруйнованої західної частини, замкнувши коло навкруг подвір’я. Філіп важко зітхнув і першим порушив мовчанку.
— Це робота диявола, — сказав він.
«Моя мить настала», — подумав Том. Він глибоко вдихнув і мовив:
— А може, і промисл Божий.
Філіп здивовано подивився на нього.
— Як так?
Том обережно добирав слова.
— Ніхто не постраждав. Книги, скарбниця та мощі святого врятовано. Знищено лише собор. Напевне, Господь хотів, щоб збудували нову церкву.
Філіп скептично посміхнувся.
— І напевне, Господь хотів, щоб ти збудував її.
Хай би яким приголомшеним був Філіп, він розумів, що Томові аргументи доволі своєкорисливі.
Том стояв на своєму.
— Може, й так, — уперто сказав він. — Навряд чи диявол послав би сюди старшого майстра в ніч, коли собор ущент згорів.
Філіп відвернувся.
— Нова церква буде, але я не знаю коли. А що мені робити до того? Як жити монастирю? Усе наше життя — це молитви й навчання.
Філіп був у відчаї. То була та сама мить, коли Том мав подарувати йому нову надію.
— Ми із сином можемо розчистити клуатр і підготувати його до використання за тиждень. — Його голос прозвучав набагато впевненіше, ніж він почувався.