Він почав подумки формулювати домовленість, і йому здалося, що не все ще втрачено. Якою втіхою стане для нього перемога — після всього, що сталося.
Із дедалі більшим азартом пріор обмірковував, як звернутися до Гамлеїв. Він мусив бути не просто прохачем. Мусив зробити пропозицію, яку неможливо відхилити.
Коли вони під’їхали до Вінчестеру, Філіпова накидка промокла до нитки, а кінь брикався, але пріорові здавалося, що він знайшов відповідь.
Коли вони проїхали арку західної брами, він сказав Вільямові:
— Ходімо до твоєї матері.
Вільям здивувався.
— Я думав, ти одразу поїдеш до єпископа Валер’яна.
Безсумнівно, Регана сказала синові, що саме так і має статися.
— Мені байдуже, що ти думав, хлопче, — процідив Філіп. — Веди мене до своєї матері.
Він почувався готовим до конфронтації з леді Реганою. Надто довго він був покірним.
Вільям повернув на південь і повів Філіпа в будинок на Золотій вулиці, між замком і собором. То була велика оселя зі стінами, наполовину зробленими з каменю й наполовину — з дерева. Вони увійшли в коридор, звідки двері вели в кілька апартаментів. Вочевидь Гамлеї зупинилися тут: вінчестерці здавали кімнати тим, хто приїздив на королівський суд. Якщо Персі стане графом, він матиме власний будинок у місті.
Вільям провів Філіпа у світлицю, де стояло велике ліжко й горів вогонь у каміні. Регана сиділа біля вогню, а Персі стояв поруч. Регана здивовано подивилася на Філіпа, але швидко оговталася й спитала:
— Ну що, монаше, — моя правда?
— Ти ще ніколи так не помилялася, нерозумна жінко, — грубо відказав Філіп.
Його злість так шокувала її, що вона нічого не могла вимовити.
Йому було приємно дати їй скуштувати її ж власного частування. Він продовжив тим самим тоном:
— Думала, що можеш нацькувати нас із Валер’яном одне на одного? Думала, я не здогадаюся, що до чого? Ти хитра відьма, але повір — ти не одна така розумна на світі.
Він прочитав у неї на обличчі усвідомлення того, що її план не спрацював і вона гарячково думає, як вчинити далі. Філіп вирішив дотиснути, поки Регана збентежена.
— Ти зазнала краху, Регано. Тепер перед тобою два шляхи. Перший — сидіти й сподіватися на краще. Чекати на королівське рішення. Сподіватися, що завтра вранці він буде в гуморі.
Філіп замовкнув. Вона неохоче спитала:
— А другий?
— Другий шлях — це домовитися зі мною. Ми розділимо графство, і нічого не залишимо Валер’янові. Ми звернемося до короля та скажемо, що дійшли згоди, щоб він благословив її до того, як єпископи щось заперечать. — Філіп сів на лавку з невимушеним виглядом. — Це найкраще для вас. Ви не маєте вибору.
Він подивився на вогонь, тому що не хотів бачити її напруження. Його пропозиція мала здатися Гамлеям привабливою. То була можливість одержати щось конкретне замість перспективи не одержати нічого. Але вони були жадібні й могли схилитися до варіанту «все або нічого».
Першим заговорив Персі:
— Розділити графство? Як?
Філіп із полегшенням подумав, що вони хоча б зацікавилися.
— Моя пропозиція така щедра, що відхиляти її — справжнє безумство, — сказав йому пріор та розвернувся до Регани: — Я пропоную вам кращу половину.
Вони подивилися на нього, чекаючи пояснень. Регана спитала:
— Про що ти? Яку саме?
— Що цінніше для вас — орна земля чи ліс?
— Орна земля, звісно ж.
— Тоді беріть орні землі, а я візьму ліс.
Регана примружилася.
— Бо тобі потрібна деревина для собору.
— Саме так.
— А пасовища?
— Що б ви хотіли — пасовища для худоби чи травку для овець?
— Пасовища.
— Тоді я візьму овечі ферми на пагорбах. Доходи від ринків чи від каменярні?
Персі поспішив:
— Від рин…
Регана перебила його.
— А якщо ми захочемо каменярню?
Філіп знав, що вона розуміє його мотиви: йому було потрібне каміння для будівництва собору. Але знав він і те, що каменярня їх не цікавить, — ринки приносили більше грошей із меншим клопотом, — тому впевнено сказав:
— Але ви не захочете, правда ж?
Вона похитала головою.
— Ні. Ми згодні на ринки.
Персі постарався вдати, що його ошукують.
— Мені потрібні ліси для полювання, — сказав він. — Граф має їздити на полювання.
— Можете полювати, — швидко відповів Філіп. — Мені потрібна лише деревина.
— Це прийнятно, — сказала Регана.
Вона погодилася так швидко, що Філіп аж стривожився. Невже він віддав щось важливе й не помітив цього? Чи вона просто квапиться й не хоче зважати на дрібні деталі? Проте не встигнув він це обміркувати, як вона повела далі: